Згідно з визначенням сучасного науковця Г.Г.Декер-Фойгт, музикотерапія - це метод соціокультурної реабілітації, що використовує різноманітні музичні засоби для психолого- педагогічної й лікувально-оздоровчої корекції особистості, розвитку її творчих здібностей, інтелектуальної сфери, кругозору, активізації соціально значущих якостей [1, с. 43]. У соціально-педагогічному словнику зазначено, що музикотерапія - це використання музики з ціллю корекції чи стимулювання розвитку клієнта [с. 160]. Психологічний словник трактує дане поняття як "використання музики з лікувальними цілями, частіше за все - у поєднанні з іншими видами психотерапії. Відмічається позитивний вплив музики при депресивних станах - покращання настрою, відбувається тонізуючий вплив. Музика при цьому не повинна бути дуже веселою, мажорною, тобто це по контрасту може погіршити психічний стан хворого. Музика сприяє покращанню контакту з хворим, якщо вона співпадає з його емоційним станом" [4, с. 356].

Музикотерапія, за О.А.Ворожцовою, - це контрольоване використання звуків і музики в лікуванні та реабілітації клієнтів, яка являє собою діяльність, що включає: відтворення, фантазування, імпровізацію за допомогою людського голосу і вибраних музичних інструментів чи прослуховування спеціально підібраних музичних творів [3, с. 41].

Про лікувальні властивості музики люди знали з давніх часів. Культуру якої країни ми б не взяли, всюди можна знайти дані про використання музики для нормалізації душевного стану людей, тобто в психотерапевтичних цілях. Не втратила вона своєї актуальності і в сучасний період розвитку наукової думки. Новий етап розвитку музикотерапії бере свій початок з кінця 40-х років XX століття, коли в багатьох країнах Західної Європи і СІНА стали організовуватися музично-психотерапевтичні товариства і центри.

Основними музико-психотерапевтичними школами є шведська, американська і німецька. У шведській школі, засновником якої вважається А.Понтвік, вихідним моментом є концепція психорезонансу. Вона виходить із того, що глибинні рівні людської свідомості можуть приходити в резонанс із гармонічними формами, що звучать, і таким чином проявляються назовні для аналізу і розуміння. Спираючись на розуміння "колективного несвідомого" і „архетип" К.Г.Юнга, А.Понтвік розробив уявлення про шляхи проникнення в глибинні рівні психіки через пропорційні співвідношення звуків, що дають ефект обертонів.

В американському напрямі музикотерапії її лікувальний ефект заснований на ідеях традиційного психоаналізу. Прагнучи під час сеансу добитись від клієнта, щоб він пригадав ситуації, які його емоційно травмували, психотерапевт за допомогою музики доводить його до катарсичної розрядки і тим самим полегшує стан клієнта. В зв'язку з цим велике значення має підбір відповідних музичних творів, які могли б викликати необхідний ряд образних асоціацій і переживань і наступний аналіз яких міг би з'ясувати природу минулого конфлікту. Тому американські музикотерапевти розробили каталоги лікувальних музичних творів, які включають музику

найрізноманітніших жанрів і стилів, але відповідним чином класифіковані за напрямками впливу.

У німецькій школі при побудові стратегії й тактики лікування виходять з тези психофізичної єдності людини, і тому лікування проводять в комплексі, враховуючи фізичний, емоційний, комунікативний і органічно регулятивний аспекти.

Узагальнюючи дані різних шкіл і напрямків, можна зробити такі висновки про ефективність і можливість використання музики і музикотерапії в психотерапевтичних цілях. Музикотерапія сприяє розвитку комунікативних актів, творчої уяви і фантазії, релаксації психологічного тонусу, розширенню і розвитоку емоційної сфери; розвитку почуття колективізму та розвитку естетичних потреб.

Музичну терапію широко використовують в багатьох країнах світу для лікування і профілактики широкого спектра порушень, зокрема таких:

відхилення в розвитку;

емоціональна нестабільність;

поведінкові порушення;

сенсорний дефіцит;

спинно-мозкові травми;

психосоматичні захворювання;

внутрішні хвороби;

психологічні відхилення;

афазія;

аутизм [6, с. 115-116.].

З усього вищевказаного видно, що за кордоном музикотерапія на сучасному етапі розвитку використовується в повному об'ємі для досягнення різноманітних цілей та результатів, чого не можна сказати про Україну. Звичайно, в нас уже почали започатковувати та впроваджувати в навчальний процес певні елементи музикотерапії, але це здійснюється ще на початковому етапі.

Музикотерапія як один з основних методів соціокультурної реабілітації має особливо важливий вплив на формування емоційної сфери молодших школярів із затримкою психічного розвитку, тому що дана категорія дітей є досить неординарною і має певні психолого-педагогічні особливості. У традиційному навчанні головний наголос робиться на отриманні школярами інформації з традиційних джерел: підручників, традиційних уроків тощо. Але даний вид занять не дає змоги дитині охопити всі відомі знання з даного предмета чи навіть з якоїсь окремої теми. Тому, на нашу думку, є доцільним поєднувати традиційні методи навчання з музикотерапією. Адже книга, музика, живопис покликані сприяти творчості, показати зв'язок зі своїм народом, і саме тому вони справляють значний вплив на емоційний розвиток дитини.

Різноманітні методики музикотерапії передбачають як цілісне, так і ізольоване використання музики як основного фактора впливу, тобто як прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове виконанння спеціально підібраних музичних фрагментів, так і доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу і підвищення ефективності.

Музика має викликати в дитини