біорезонансним ефектом, що є однією з реакцій організму дитини на музичний, звуковий вплив, а також на слухову та вібротактильну рецепцію, тобто сприйняття [6, с. 118].

Сприйняття музики здійснюється в основному через слухову систему. Стародавні витоки слухового, а звідси - й музичного сприйняття походять з того, що слух спочатку служив орієнтуючим інструментом, який інформував про стан зовнішнього світу, емоційно налаштовував людину на різноманітні зовнішні чинники впливу.

Вібротактильне сприйняття базується на роботі тактильного аналізатора. Він сприймає різноманітні вібрації, в тому числі і ті, які виникають під час музично-терапевтичного впливу, тобто під час процесу музикотерапії. Поряд з іншими аналізаторними системами він допомагає організму орієнтуватися в навколишньому середовищі. Слухове, вібротактильне сприйняття, а також біорезонансний ефект супроводжуються в організмі дитини різноманітними реакціями на тілесному рівні.

При активному сприйнятті музики фізіологічні ритми дитини резонують і мимоволі налаштовуються на її частотні й динамічні показники. Експериментально доведено, що музичний ритм, темп, структурна побудова твору та інші музичні фактори можуть підкоряти собі ритм внутрішніх фізіологічних процесів.

Одна з причин фізіологічного впливу музики на дитину полягає в тому, що нервова система має здатність засвоювати ритм. Музика як ритмічний подразник повинна стимулювати фізіологічні процеси організму дитини, які проходять ритмічно як у руховій, так і у вегетативній сфері, тому все це проявляється і на емоційному рівні.

Існує значна кількість вегетативних реакцій організму на музику. Серцево-судинна сфера дитини має реагувати на музику, яка приносить задоволення і створює позитивний настрій. В даному випадку повинні уповільнюватися пульс, посилюватися скорочення серця, знижуватися артеріальний тиск, розширюватися кровоносні судини. При роздратованому характері музики серцебиття має прискорюватися і ставати слабшим.

У своїх працях відомий вчений Д.Кемпбелл указує, що музична стимуляція зменшує час рухової реакції, підвищує лабільність зорового аналізатора, покращує пам'ять, оживляє умовні рефлекси, а значить, підвищується рівень розвитку емоційної сфери дитини [6, с. 119].

Музика також має вплив на холестериновий обмін. Уповільнюючи темп музичного твору чи прослуховуючи більш повільну музику, можна поглибити і уповільнити дихання, дати дитині можливість розслабитися. Більш глибокий, повільний ритм дихання є оптимальним, сприяє спокою, контролюванню емоцій, більш глибокому мисленню і покращує метаболізм. Швидке дихання може призвести до поверхового і розсіяного мислення, імпульсивної поведінки. Тож, як бачимо, всі фізіологічні процеси тісно пов'язані з емоційною сферою дитини.

Завдяки прослуховуванню музики регулюється виділення гормонів, які знижують стрес. Рівень гормонів стресу в крові в значній мірі знижується у тих, хто регулярно прослуховує розслаблюючу спокійну музику. Музичне задоволення - це відчуття підйому, яке викликає прослуховування визначеної музики. Воно є результатом викидів ендорфіна - "власного опіуму". Ендорфін виробляється нашим мозком. Він знижує біль і викликає природний підйом. Отже, діти молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку за допомогою приємної музики мають покращувати, перш за все, рівень емоційного стану організму. Музика допомагає дитині орієнтуватися в просторі, якщо їй потрібно буде щось робити із заплющеними очима. Нервова система дитини має здатність засвоювати ритм, тому якщо підібрати відповідну музику, то через здійснення або релаксаційного впливу чи енергетичного заряду дитини можливо покращити її емоційну сферу.

Відомий музичний терапевт і науковий дослідник в області впливу музики на організм людини С.В.Шушарджан відмічає у своїх працях, що хвилі, які створюються мозком людини, можна змінювати за допомогою музики і звуків [6, с. 121].

Свідомість генерує бета-хвилі, які вібрують на частоті від 14 до 20 герц. Бета-хвилі повинні генеруватися мозком дитини, коли вона сфокусована на повсякденній діяльності чи переживає сильні негативні емоції. Посилені відчуття і спокій характеризуються альфа- хвилями, які розповсюджуються на частоті від 8 до 13 герц. Періоди найбільших творчих здібностей, медитацій і сну мають характеризуватися тета-хвилями, які мають частоту від 4 до 7 герц, а глибокий сон, глибока медитація і несвідомий стан генерують дельта- хвилі, частота яких складає від 0,5 до 3 герц. Тобто чим повільніші хвилі мозку, тим більш розслаблений і задоволений стан повинна відчувати дитина. Отже, за допомогою музики можна позитивно вплинути на свідомість у напрямку від бета-хвиль до альфа-діапазону, підвищивши таким чином загальне самопочуття і уважність. Відтворення музики може створити динамічний баланс між більш логічною лівою і більш інтуїтивною правою півкулями головного мозку, що відповідає за творчість, а отже, і за емоційність дитини.

Організм реагує різноманітними руховими реакціями на певну музику. При прослуховуванні музики в людини виникають м'язові пульсації в найрізноманітніших областях - у м'язах рук, ніг, голови, області гортані. Музика з яскраво виявленим ритмічним началом викликає мимовільний рух у такт рукою чи ногою, покачування головою. Той, хто слухає музику, не тільки відтворює музичний ритм своїм руховим апаратом, але і беззвучно проспівує музику, тобто відбувається процес перцептивної вокалізації. Причому в беззвукових скороченнях зв'язок точно відображається частота і тривалість відображуваних звуків. Неусвідомлена рухова активність може набувати найрізноманітніших форм. Ми сприймаємо музику за допомогою не лише слухового,