гострою залишається проблема співвідношення в школі-інтернаті колективних і індивідуальних потреб, гармонії особистості і колективу. Під впливом загальної "колективізації" в школах превалює психологія конформізму;

взаємини між педагогами і вихованцями різняться за спрямованістю, широтою, стійкістю, інтенсивністю, активністю.

Отримані нами в результаті опитування вихователів, вчителів і вихованців шкіл- інтернатів (опитуванням було охоплено 320 осіб) дані свідчать, що 42% вихователів (53% вчителів) не задоволені взаєминами з вихованцями, 35% вихователів (47% вчителів) вважають, що винні в цьому вихованці, 27% вихователів (30% вчителів) відчувають труднощі у виборі методів взаємодії з вихованцями. Зазначимо, що більшість педагогів шкіл-інтернатів (майже 90%) кращим стилем роботи вважають демократичний, проте на практиці його застосовують лише 37%. При визначенні стилю бралися до уваги: ставлення педагога до своєї праці, а також самостійність, ініціатива та активність самих вихованців; вибір мовних впливів; співвідношення методів заохочення та покарання; характер дистанції у спілкуванні з вихованцями; психологічна атмосфера у групі під час уроку, самопідготовки та ін.

З огляду на результати проведених досліджень ми дійшли висновків, що, крім соціальних передумов гуманного характеру та стилю взаємин педагогів і вихованців в школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, потрібні ще й педагогічні, передусім, готовність педагогів до розв' язання цих проблем, психологічна й моральна готовність до нових взаємин.

Нами були виділені першорядні фактори, які впливають на гуманізацію взаємин педагогів і вихованців в загальноосвітній школі-інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування:

позитивна установка на взаємодію з вихованцями;

орієнтація педагогів на вікові, індивідуальні особливості вихованців;

оптимістичне прогнозування і дотримання педагогічного такту;

стимулювання " зустрічного" руху вихованців у взаєминах;

фізичний і психічний стан здоров'я вихованців та педагогів;

наявність прав і свобод вихованців та педагогів, які розвивають довіру і взаємоповагу, вимогливість одне до одного, зацікавлені стосунки;

створення комфортних умов взаємодії педагогів з вихованцями.

Конструюючи технологію формування гуманних взаємин між педагогами і вихованцями, ми виходили з теоретичних і практичних досліджень М.О. Бердяєва, Н. К. Крупської, А. С. Ма-каренка, В.О. Сухомлинського, С.Т. Шацького,

І. Шинкарука, І.Ф. Надольного, Б.С. Кобзаря, О.В. Сухомлинської та ін. Важливими також були питання виховання гуманних взаємин учнів, які отримали висвітлення в психологічних дослідженнях І.Д. Беха, Т.П. Гаврилової,

В. Бєлової, О.Л. Кононко, М.М. Якобсона, А.В. Петровського, Д.І. Фельдштейна, М.Г. Тай- чинова й ін.

Важливо конструювати взаємини між вихованцями і педагогами через створення умов для задоволення базових, психосоціальних потреб вихованців, а саме:

умови для зберігання і зміцнення здоров'я вихованців ("потреба бути здоровим");

умови для захищеності кожного, навіть найслабшого вихованця ("потреба в

захищеності, безпеці");

умови для отримання кожним вихованцем соціального статусу в середовищі ровесників ("потреба в повазі, визнанні");

умови для надання допомоги у пошуках сенсу життя, ціннісної орієнтації ("потреба в сенсі життя");

умови для навчання прийомам самопізнання, саморегуляції, самоврядування та самовиховання ("потреба в самореалізації");

умови для розвитку почуттів ("потреба у задоволенні, у насолоді").

Структура педагогічної діяльності, коло завдань педагога мають групуватися навколо базових потреб, життєвих завдань кожного вихованця. Відтак в кожному класі, з кожним вихованцем у педагога будуть налаштовуватися свої особливі стосунки, своя унікальна педагогічна система.

Головним завданням вихованця в контексті гуманізації взаємин між вихованцями і педагогами стає формування мотивів і мотиваційної сфери особистості дитини, тобто її бажання, прагнення, потреби бути соціальною, людяною, моральною, що підкріплюється розумом і почуттями.

А мотиваційну сферу можна і слід виховувати в будь-якій діяльності. Скажімо, для гуманізації взаємин між підлітками і педагогами загальноосвітньої школи-інтернату для дітей- сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідно врахувати, що провідною для підлітка діяльністю, яка оптимально задовольняє потребу у спілкуванні не тільки з однолітками, а і з дорослими, стає переважно виробнича діяльність, а не навчальна, яка займає більше часу в його житті. А це означає, що дуже важливо створити умови для такої діяльності. Практика функціонування загальноосвітніх шкіл-інтернатів свідчить про певну роботу в цьому напрямі: школи-інтернати мають творчі майстерні, майстерні, в яких підлітки працюють, виконуючи "замов-лення" базових підприємств, підсобні господарства тощо. В той же час намітилася тенденція "тяжіння" загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, до "шкіл-лікнепів", а не до "трудової школи", чи "школи життя" А.С. Ма-каренка. Не слід забувати, що саме праця сприяє формуванню моральних норм поведінки та моральних якостей особистості, проявленню самостійності та утвердженню своєї позиції в колективі, дає можливість проявляти свою соціальну активність.

Важливим аспектом гуманізації взаємин педагогів і вихованців загальноосвітніх шкіл- інтернатів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є "вміння" жити в колективі. Навчитися "бути, як усі" означає лише першу фазу процесу соціалізації. Справжнє становлення особистості можливе лише тоді, коли вихованець, засвоївши мистецтво жити в колективі, буде залишатись самим собою, індивідуальним, неповторним. Очевидно, що мистецтво "не бути, як усі" набагато складніше й тому важче. Воно потребує усвідомленої, цілеспрямованої роботи над собою. Саме тут і необхідна допомога вихователя. З одного боку, вихованця необхідно інформувати про загальні закони психіки людини та діагностувати його особливості і допомогти йому якомога більше дізнатися про себе. З іншого боку, необхідно створити вихованцю такі умови в класі (школі), щоб він міг випробувати себе в певній справі, ситуації, обраній ролі та домогтися успіху. А в разі невдачі - навчитися вмінню конструктивної рефлексії.

Наступним аспектом гуманізації взаємин є