УДК

Шерстюк Л.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Дидактичні засади диференціації навчання іноземної мови у вищому закладі освіти

У статті йдеться про дидактичні засади диференціації навчання іноземної мови у вищому закладі освіти. Автор обгрунтовує необхідність впровадження диференційованого підходу до навчання іноземної мови як ефективного засобу здійснення індивідуального підходу до організації навчальної діяльності студентів.

The article is devoted to the didactic conditions of foreign language teaching differentiation in higher educational establishments. The author proves the necessity of differentiation in foreign language teaching as an effective means of performing the individual approach to the organization of students' learning process. Роль освітнього середовища, закладів освіти, системи освіти та й суспільства в цілому полягає в тому, щоб прогнозувати своє майбутнє і виховувати людей, готових до цього майбутнього. Як результат виникла потреба переосмислити основні принципи освіти.

Визначена Національною доктриною розвитку освіти в Україні пріоритетність освіти полягає у новому ставленні суспільства до освіти, до знань та інтелекту, а також у впровадженні кардинально нових підходів до інвестиційної політики держави в освітній сфері [6, с. 4]. Загальні принципи державної освітньої політики, а саме: принцип демократизації освіти, принцип гуманізації та гуманітаризації освіти, національна спрямованість та відкритість системи освіти, її безперервність, багатокультурність і варіативність, спрямовані на створення умов для розвитку особистості кожного члена суспільства.

Названі принципи державної освітньої політики зумовили необхідність реформування системи навчання іноземних мов, перегляд структури ступенів навчання, оновлення змісту навчання іноземних мов та змісту виховання засобами іноземних мов, створення авторських програм та альтернативних підручників, забезпечення безперервності навчання та створення умов для варіативності форм навчання іноземних мов. Однією з таких умов є диференціація навчання.

Термін "диференціація навчання" вперше було вжито щодо загальноосвітньої школи у значенні "розподіл навчальних планів і програм у старших класах середньої школи. Виокремлення й посилення провідних, профілюючих навчальних предметів не суперечить принципові єдиної школи, оскільки при цьому забезпечується встановлені державні стандарти загальноосвітніх знань з усіх предметів і не збільшується тижневе навантаження" [2, с. 31].

У вищому закладі освіти дифереційований підхід до навчання як ефективний засіб організації навчальної діяльності студентів почали вживати у 80-90-х роках ХХ століття.

Застосування такого підходу обумовило систематичність і гнучкість у викладанні дисциплін, а також врахування різних психолого-педагогічних умов для розвитку особистості кожного студента.

З впровадженням "соціальної та політичної інтеграції, політичної уніфікації та культурного співробітництва в галузь освіти та суспільство в цілому було переглянуто цілі та завдання процесу навчання у вищих закладах освіти" [4, c. 13]. Наразі дидактичний процес розглядається в рамках глобальних змін у суспільстві. Питання диференційованого підходу до навчання в умовах глобалізації суспільства не досліджувалося вітчизняними вченими.

Метою нашого дослідження є визначення дидактичних засад диференціації навчання іноземних мов студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти. Дослідження проводиться з 2001 року на базі Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Мо-гили, оскільки ми вважаємо, що саме в цьому університеті створені відповідні умови для диференційованого підходу до навчання іноземних мов студентів нефілологічних спеціальностей.

Завдання І етапу дослідження, які знайшли відображення в даній статті:

визначити дидактичні засади диференціації навчання іноземних мов студентів гуманітарних спеціальностей вищого навчального закладу;

обгрунтувати способи реалізації диференційованого підходу до навчання іноземних мов студентів гуманітарних спеціальностей вищого навчального закладу.

Наукова новизна дослідження заключатиметься у виявленні способів диференціації навчання іноземних мов студентів гуманітарних спеціальностей та визначенні дидактичних засад, що забезпечують впровадження диференціації в процес навчальної діяльності студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів, що дозволить їм добре опанувати іноземні мови, успішно подолати перешкоди під час комунікації та позбавитись від культуроцентризму.

За умов традиційного підходу до підготовки фахівців у вищій школі навчанню іноземної мови не приділяється достатньої уваги, оскільки ця дисципліна не вважається профілюючою для державних економічних, правознавчих, сільськогосподарських та інших вищих закладів освіти. При цьому ігноруються зміни в політичному та економічному становищі нашої країни, її стратегічне завдання - інтеграція в Європу. Адже оволодіння іноземними мовами та прилучення до європейської культури разом з навчанням спілкуванню та позбавленням від культуроцентризму наразі сприяє інтеграції України в європейський простір та затвердження її як рівноправного партнера країн Старого світу.

За умов диференційованого підходу до вивчення іноземної мови створюються сприятливі умови для опанування європейської культури, інтеграції соціокультурних змін у процес навчання мов та проведення досліджень з метою виявлення найефективніших методів впровадження диференційованого підходу у вивчення іноземної мови у вищому закладі освіти.

В останнє десятиріччя, досліджуючи диференційоване навчання студентів іноземної мови, А.Ф. Гергель та Т.Б. Тихонова обгрунтували модель структури загальних лінгвістичних здібностей. Л.М. Деркач довів, що, окрім загальних здібностей, до складників моделі треба зарахувати зорово-слухову диференційну чутливість та здібність вірогідно прогнозувати елементи лінгвістичної інформації. Такі вчені, як М.В. Лила та Є.В. Лобай, додали до моделі загальних лінгвістичних здібностей асоціативність розумових процесів, обсяг вербальної пам'яті, функціональність лінгвістичних узагальнень.

На нашу думку, розроблена модель структури лінгвістичних здібностей надає можливість викладачам іноземної мови використовувати диференційований підхід до навчання іноземної мови, враховуючи зорово- слухову диференційну чутливість кожного студента, його здібність вірогідно прогнозувати елементи лінгвістичної інформації, обсяг вербальної пам'яті студентів, функціональність їх лінгвістичних узагальнень тощо.

Професійна готовність викладача до створення педагогічних умов диференційованого навчання є з' єднувальною ланкою,