УДК 37.03 Заскалєта С.Г.

Особистісно орієнтоване навчання на заняттях з іноземної мови у вищих закладах освіти

Перехід суспільства до ринкових відносин наклав свій відбиток і на систему вищої освіти, ці перетворення поставили нові вимоги до якості підготовки нових спеціалістів. На сучасному етапі розвитку НТР висококваліфікований спеціаліст - це особа, яка є політично зрілою, має високі громадянські якості, творчі начала та володіє професійною майстерністю. Підготовка і становлення спеціалістів XXI століття потребують усвідомлення ними відповідальності за долю країни та освіти в умовах створення сучасних технологій, вирішення складних завдань сьогодення.

Вимога до удосконалення вищої освіти знайшла відображення в державній національній програмі "Освіта" [1], де йдеться про необхідність зміни пріоритетів у її характері і змісті навчання з орієнтацією на самостійність особистості, як передумову загальної культури, світогляду та моральної, етичної і екологічної направленості.

Головною метою педагогічного процесу є формування особистості, здатної самостійно і творчо працювати, виховання у кожного студента такого світогляду, ставлення до навчання і професії, активності і самостійності, ініціативності, які забезпечать здатність і готовність майбутнього спеціаліста до високих досягнень у його професійній діяльності. Одним із головних показників досягнення цієї мети педагогічного процесу є особистісно орієнтоване навчання, ефективність якого зумовлена також рівнем організації самостійної пізнавальної діяльності студентів.

У зв'язку з тим, що традиційний інформаційний підхід до навчально-виховного процесу не здатний вирішити завдання розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця, то отримана таким чином студентами інформація не стає базою, яка допомогла б у вирішенні задач, які виникатимуть в майбутній діяльності. Так у ряді праць (Ю.Н.Кулюткіна, Г.С.Сухобська та ін.) доводиться, що інформаційний характер навчання робить студентів пасивними споживачами готових ідей і висновків, а не активними учасниками процесу вирішення завдань.

Необхідність творчого підходу до організації навчального процесу у вищій школі України, формування в майбутніх спеціалістів самостійності, спроможності працювати у складних соціально- економічних умовах перебудови і становлення державності України відзначили у своїх працях А.М.Алексюк, В.М.Вергасов, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн та інші.

Одним із головних критеріїв, що характеризують готовність фахівця до професійної діяльності, є уміння самостійно і творчо працювати. Без грунтовних різнобічних знань, без ініціативності, творчої активності як вищого прояву пізнавальної діяльності не можливі ті перетворення, які відбуваються в країні.

Аналіз досвіду сучасної західноєвропейської і американської вищих шкіл може допомогти у формуванні сучасної концепції, яка визначила б стратегію освіти в Україні.

У системі вищої освіти країн Західної Європи і США завжди особливе місце відводилося самостійній пізнавальній діяльності студентів. Дослідження Л.П.Пуховської, Л.Д.Філіпової, Т.С.Георгієвої, Л.А.Толкачевої та інших свідчать, що в академічних коледжах та університетах США традиційні форми навчання - лекції, практичні заняття, семінари - підпорядковані головній меті: дати студентам орієнтир в їхній самостійній роботі, тобто діяльності студентів, яка відбуватиметься без керівництва викладача, але ним спрямовується і організовується.

Аналіз зазначених і ряду інших психолого- педагогічних досліджень дозволив розглядати організацію самостійної пізнавальної діяльності студентів як педагогічну проблему і зробити висновок про те, що рівень самостійної пізнавальної діяльності - один з основних критеріїв якості підготовки спеціалістів, а ефективність останньої може бути забезпечена за умов спеціальної організації пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

Однак досягнення фахівців з даної проблеми ще не в повній мірі знайшли своє застосування в практиці вищої школи. Причиною такого стану є те, що в дидактиці вищої школи до цього часу не достатньо розкрита сутність самостійної пізнавальної діяльності, ії структура, функції, в наслідок чого її конкретні види конструюються з урахуванням предметної (змістовної) сторони без достатнього співвідношення з особистістю, процесуальною стороною пізнавальної діяльності.

Однак, перш ніж розглянути різноманітні підходи дослідників щодо даного виду діяльності учнів і студентів, необхідно з'ясувати суть більш широкого поняття, а саме: поняття "діяльності". Це зумовлено тим, що ознаки, притаманні "діяльності", в значній мірі визначають структуру і характер самостійної діяльності, а саме: пізнавальні потреби, мотиви, активність студентів. В сучасній психолого- педагогічній літературі існує багато термінів які характеризують діяльність учнів: самостійність, пізнавальна самостійність, активність, пізнавальна активність, творча активність тощо.

Діяльність - основа розвитку особистості. Розробка теоретичного поняття діяльності здійснюється з різних боків: як "зверху" від філософії, яка розробляє найбільш загальне визначення діяльності, так і з боку спеціальних наук соціально-гуманітарного профілю, які дають свої визначення діяльності, її сутності і структуру.

До цього часу психолого-педагогічній, соціологічній та філософській літературі поняття "діяльність" вживається не однозначно. М.С.Каган [2] під "діяльністю" розуміє "спосіб існування людини". С.Л.Рубінштейн [3] зазначав, що поняття "діяльність" вживається "в дуже широкому і невизначеному смислі... Діяльність... - це предметна діяльність, це практика".

Таким чином, категорія діяльності є базою для з'ясування суті самостійної пізнавальної діяльності і в значній мірі визначає методологічні і теоретичні напрямки дослідження проблеми організації самостійної пізнавальної діяльності студентів.

Пошук шляхів активізації самостійної пізнавальної діяльності студентів здійснюється в різних напрямках. Дослідники цієї проблеми виділяють мотиваційну сферу й організаційно- педагогічні заходи, спрямовані на активізацію даного виду діяльності.

До мотиваційної сфери відноситься систематична пропаганда вирішальної ролі самостійної пізнавальної діяльності студентів, особистого успіху в навчанні, ученні.

В організаційно-педагогічних заходах можна виділити кілька напрямків:

а) високе консультативне навантаження викладачів, значною мірою спрямоване на керівництво самостійною пізнавальною діяльністю студентів;

б) повноцінне методичне забезпечення діяльності студентів, випуск на допомогу їм посібників практичної спрямованості;

в) широке використання в