г) застосування різних організаційних форм навчання (модульне навчання, ділові ігри, суцільне читання та ін.);*

д) широке залучення студентів до наукових досліджень.

Одним із напрямків є подальше вдосконалення керівництва організацією самостійної пізнавальної діяльності студентів. Ця проблема може бути вирішена у двох аспектах: перший - виходячи зі ступеня свободи студента в самостійній діяльності; другий - виходячи з його підготовленості до цієї роботи (фундамент такої роботи формується в школі). Вирішення проблеми на перетині двох підходів значною мірою зводиться до знаходження оптимального співвідношення між самостійною пізнавальною діяльністю і педагогічним керівництвом з боку викладача.

В процесі експериментального дослідження нами визначено ряд організаційно-педагогічних і дидактичних умов, без дотримання яких неможливе успішне функціонування і удосконалення даного процесу.

Першою з цих умов може бути така теза, що організація пізнавальної діяльності базується на основі суб'єкт-суб'єктного співробітництва викладачів і студентів в процесі розв'язання навчально-пізнавальних завдань.

Наступною організаційно-педагогічною умовою є така: організація самостійної пізнавальної діяльності повинна бути спрямована на розв'язання актуальних завдань вищої школи, а саме: оволодіння студентами глибокими і міцними знаннями, умінням і навичками, виховання у них організованості, активності, самостійності, відповідальності тощо. При цьому чітко простежується така тенденція: чим вищий рівень організації самостійної пізнавальної діяльності, тим краща успішність у студентів. 95% студентів, які брали участь у дослідженні, відзначили, що в результаті покращення організації самостійної пізнавальної діяльності у них поліпшились знання, а 90% - що така організація діяльності позитивно вплинула на такі якості, як організованість і самостійність. Не менш важливим результатом удосконалення організації самостійної пізнавальної діяльності є і те, що у студентів підвищились рівні організації самостійної пізнавальної діяльності.

В навчальному процесі пізнавальна діяльність включає навчальну діяльність і діяльність, яка направлена на розвиток взаємовідносин з людьми, суспільством. В педагогіці диференціація діяльності в межах навчального процесу привела до необхідності розрізняти "навчальну діяльність", "пізнавальну діяльність", яка інакше виражена

терміном "учіння".

Пізнавальна самостійність як сукупність пізнавальних умінь і навичок тих, хто навчається, на думку Н.А.Половнікової [4], може бути копіювальною (низький рівень) і творчою (високий). Критерієм належності до відповідного рівня вибрано вміння переносити алгоритм розв'язання однієї задачі на іншу (копіювальна самостійність), відтворювати методи інтелектуальної діяльності, здійснювати перенесення способів розв' язання задачі на вихідний матеріал (вибірково-відтворююча самостійність); використовувати нові шляхи розв' язання (творча самостійність).

За Н.А.Голубєвою [5] пізнавальна самостійність як поняття, фіксуючи цілісність, системність сформованих у суб'єкта умінь і навичок, визначається ступенем прояву уміння розпізнавати, визначати і вирішувати протиріччя, що виникають у процесі його навчальної діяльності. Виходячи з цього, розрізняються:

низький рівень самостійної пізнавальної діяльності, який характеризується проявом у студентів умінь самостійно, але з підказкою розпізнавати протиріччя і визначати їх (учнівська самостійність);

середній - уміння розпізнавати і визначати протиріччя, спроможність розв'язувати їх тільки у рамках засвоєної орієнтованої основи (копіювальна самостійність);

високий - у достатній мірі сформованими уміннями розпізнавати, визначати, самостійно трансформувати відому орієнтовану основу типового розв'язання протиріччя і побудови суб'єктивно нової основи діяльності при розв'язанні нетипового протиріччя (трансформуюча самостійність);

вищий - у високій мірі сформованими уміннями розпізнавати, визначати і самостійно конструювати об'єктивно нову орієнтовану основу діяльності при розв'язанні нетипового протиріччя (творча самостійність).

Аналіз психолого-педагогічної літератури та експериментальне дослідження дозволило нам намітити основні шляхи вдосконалення організації самостійної пізнавальної діяльності студентів на практичних заняттях з іноземної мови. Одним із них є значне поліпшення навчально-методичного забезпечення з питань організації самостійної пізнавальної діяльності студентів на практичних заняттях з іноземної мови. Не випадково, наприклад, переважна більшість студентів різних факультетів серед факторів підвищення ефективності самостійної пізнавальної діяльності назвали і поліпшення навчально-методичного забезпечення. Останні повинні враховувати ряд вихідних даних, до яких, насамперед, можна віднести: науково-методичний потенціал викладачів, їх готовність до такої роботи, рівень підготовки студентів; можливості навчально- методичного і технічного забезпечення навчального закладу. Як свідчать дані анкетування, студенти багато разів називають і такі заходи, як поліпшення матеріальної бази факультету, кафедри, вузу: застосування прогресивних методів організації даного виду діяльності: рівень професійної майстерності викладачів (базова спеціальна підготовка, ставлення до роботи, підготовка до занять тощо). Ці дані співпадають з визначеними факторами, які дають найбільший вплив на процес організації самостійної пізнавальної діяльності студентів. Це може свідчити про правильно визначені основні фактори впливу на цю діяльність; що критерії-показники вірно і всебічно оцінюють організацію самостійної пізнавальної діяльності студентів. Так, студенти економічного факультету особливого значення надають своїй зацікавленості в кінцевому результаті організації пізнавальної діяльності та необхідності підвищення статусу предмету "Іноземна мова" у вузі. На думку ж викладачів, крім підвищення їх загального професійного рівня, суттєве значення має і компетентність з даного питання, оволодіння спеціальними знаннями, уміннями і навичками. Вони також підкреслюють і те, що велике значення має вміння викладача створити спеціальні умови для навчання та заохочення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, в тому числі і до її організації.

Таким чином, базуючись на вимогах законодавчих і нормативних документів, а також результатах дослідження, можна стверджувати, що одним із основних напрямків перебудови системи вищої освіти, який буде сприяти поліпшенню якості підготовки спеціалістів, є удосконалення системи організації самостійної пізнавальної діяльності студентів, що згодом має перерости у здатність до самостійного творчого мислення.

ЛІТЕРАТУРА

Державна національна програма "Освіта": Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994. - 61