Значні перспективи щодо формування соціальних компетенцій учнів забезпечуються використанням учителем у своїй діяльності різноманітних форм нестандартного уроку: урок-суд, урок-диспут, урок-прес-конференція, урок-аукціон та ін. Широкі можливості дає вчителю використання групової форми роботи на уроці історії. Через такий вид діяльності учні мають змогу навчитися:

брати на себе відповідальність за добір матеріалу і наочності;

відстоювати свою думку, розвивати впевненість у собі;

працювати разом та слухати один одного, розвивати розуміння того, що кожен має зробити свій внесок і що всі внески треба цінувати і поважати;

брати на себе різні ролі і відповідальність у групах (роль лідера, доповідача, автора, спостерігача) [1, с. 33].

У контексті розвитку в учнів соціальних компетенцій на уроках історії можна запропонувати наступні інтерактивні методи групової діяльності:

метод колективного обговорення, відбору та розміщення за ступенем важливості, який передбачає систематизацію широкого кола ідей, що виникають при обговоренні проблеми, протягом дуже обмеженого часу, та організацію їх в чіткий ряд аргументів. Це завдання сприяє обговоренню і виробленню вміння слухати, тлумачити, пояснювати, доводити слушність своєї думки та йти на компроміс [1, с. 35]. Такий вид роботи дуже вдалим є при визначенні причин воєн, повстань, інших історичних подій;

метод соціо-економічного розшарування. Він дозволяє з'ясувати і поглибити розуміння учнем суспільних відносин в будь-який період часу. Для цього відбираються групи учнів, яким надається інформація щодо відповідної особи, яка представляє певну соціо-економічну групу суспільства даного періоду. При розгляді суспільних ситуацій можна використовувати різноманітні критерії: майновий стан, освіта, місце в суспільній ієрархії, погляди на проблему. Вправи на різнотипне розшарування в суспільстві, де учні фізично представляють різні його прошарки та існуючі в ньому погляди, допомагають їм зрозуміти різні точки зору, усвідомити, що становище особи та групи людей в суспільстві не завжди однозначне [1, с. 37]. Таку діяльність школярів доцільно організовувати при вивченні складних, об'ємних тем: "Визвольна війна в Україні 1648 - 1654 рр.", "Велика французька буржуазна революція", "Англійська буржуазна революція", "Революція 1905 - 1907 років в Росії" тощо;

метод ситуативного моделювання покликаний реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс соціально значущих цілей: забезпечення контролю вираження емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки [4, с.23]. Його можна застосовувати при вивченні конкретних історичних подій, наприклад, хрещення Русі, прихід до влади П. Скоропадського, Карибська криза;

- метод симуляції полягає в створені вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, що пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному та культурному житті. Регламент усієї симуляції будується за чітким сценарієм, що збігається з проведенням такої процедури в реальному житті. Симуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її з середини [4, с. 25]. Такий вид роботи дуже вдалим є при вивченні доби Центрально Ради та періоду становлення демократії у Східній Європі.

Важливими прийомами по формуванню соціальних компетенцій є також розв' язання навчальних завдань та організація проблемних ситуацій, що є складовими уроків і самостійної роботи учнів.

ІІІ. Оцінково-результативний етап. На ньому здійснюється повторне діагностування учнів на сформованість у них визначених якостей [2, с. 127].

Проводячи роботу по формуванню соціальних компетенцій, вчитель історії обов' язково повинен створити для учнів такі стимули, які відповідали б їх прагненням та системі цінностей. Цей процес передбачає розвиток великої кількості психологічних якостей особистості школяра: мотивації до самопізнання, самоаналізу, почуття власної гідності та уміння поважати інших, підвищення самооцінки та ін. Водночас, необхідно формувати не лише раціональне усвідомлення доцільності відповідної поведінки, а й зацікавлення індивідуальністю іншої людини, повагу до неї, прагнення зрозуміти іншого, вміння радіти чужим успіхам тощо.

Таким чином, однією з відмінних рис історії як шкільної навчальної дисципліни є:

по-перше, необхідність формування в учнів соціальних компетенцій з метою створення продуктивного середовища пізнання у навчальній діяльності;

по-друге, забезпечення формування особистості учня як повноцінного активного учасника життя суспільства, розкриття перед ним широких перспектив життєдіяльності через цілеспрямовану організацію змісту, форм, методів, прийомів організації навчально- виховного процесу на уроці історії в школі.

Предметне навчання у школі на сучасному

етапі залишається основою для формування компетентцій, як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів. Змістове навантаження предмету історії, як суспільно значущої дисципліни, та можливості активних і інтерактивних методів дозволяють найбільш

ЛІТЕРАТУРА

Галлахер К. Викладання історії в контексті сприяння демократичним цінностям і терпимості. (Викладання і вивчення історії в школі): Посібник для вчителів. - К., 1998. - 50 с.

Гончарук Т. Психологічні засоби формування міжособистісної толерантності підлітків і юнаків // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - Вип. Ш - IV. - С. 126-135.

Державна національна програма "Освіта ("Україна ХХІ століття"). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

Інтерактивні методи навчання // Директор школи. - 2005. - № 7. - С. 20-28.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти //

Директор школи. - 2000. - № 39-40. - 126 с.

Національна доктрина розвитку освіти // Офіційний вісник України. - 2002. - № 6. - С. 12-24.

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України (5-11 кл.). Всесвітня історія (6-11 кл.). - К., 2001.

Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до