Відносно нашої проблеми, до арт-педаго- гічних методів ми відносимо ті, що сприймаються переважно зоровим і слуховим аналізаторами і можуть використовуватись у педагогічній практиці. Найбільш доцільно на уроках музики використовувати як пропедевтичний етап відновлення гарного настрою і нормалізації психофізичного стану учнів ті арт-педагогічні методи, що пов'язані з роботою слухового аналізатора. До арт- терапії - «терапії мистецтвом» відноситься і музикотерапія, що використовує музику в якості психотерапевтичного методу.

У зв'язку з визначенням поняття «музикотерапія», Zlatica Matejova, посилаючись на дослідження K. Josef, вказує на той факт, «... що виховання за допомогою музики і для музики належить до педагогіки. Тому поняття «музичне виховання» і «музична терапія» неможливо строго розмежовувати, хоча їх полярність характеризується значними розбіжностями. K. Josef далі вказує, пише вона, що хоча такі психіатри, як I.H. Schultz, A. Pontvik, H.R. Teirich, і використовують музичну терапію в лікувальній практиці, при лікувально-педагогічному застосуванні цього методу на перший план все-таки виступає виховання з паралельним використанням терапевтичних засобів музики [3, с. 53]».

Сутність нашого розуміння цього процесу полягає в тому, що ми вважаємо музичну терапію, що використовується в педагогічній практиці, як відновлюючо-нормалізуючі засоби музичного впливу на психічний стан дитини.

З метою нормалізації психофізичного стану певного класу використовуються такі властивості музичного мистецтва, які ненав'язливо пронизують глибини психіки, за допомогою специфічного впливу основних першоелементів музики: ритму, мелодії, гармонії і встановлюють невербаль- ний емоційний контакт з об' єктами впливу (дітьми). За допомогою вищезазначених основних елементів та інших засобів музичної виразності, утворюється унікальна система дуже дійових стимулів, які можуть цілеспрямовано впливати в необхідному напрямку на аномальні відхилення психічного і соматичного стану дитини.

Під час використання музикотерапевтичних методів психічної і соматичної релаксації, дитина не повинна зосереджувати свою увагу на змісті, художніх образах чи формі музичного твору, а пасивно сприймати її як звуковий фон, «звукове поле», яке допомагає процесу розслаблення. Головним критерієм відбору творів для музичної релаксації є її заспокійливий, пом'якшуючий, гармонізуючий вплив на дитину. «Психічна й соматична релаксація (розслаблення) за допомогою музики (музична реалаксація) є формою пасивного рецептивного сприйняття музики, спрямованого на глибоку релаксацію індивіда із психічним, соматичним або іншим відхиленням. ... За допомогою спеціальних засобів і процесів цілеспрямовано й систематично викликається стан психічного й соматичного розслаблення. Цей стан повинен виключати негативні впливи й повернути порушену мускульну й нервову функцію до нормального стану» (O. Brankel) [3, с. 76].

Найбільш сприятливими для розслаблення і релаксаційного впливу на дитину вважаються музичні твори стилю бароко і класицизму, стильові особливості яких характеризуються ритмічною чіткістю і розміреністю, що природно здійснюють заспокійливий музично-звуковий вплив на дітей, що її сприймають. Під час сприймання творів релаксаційного впливу, дитина починає відчувати внутрішній спокій, гармонічної злагодженості в роботі усіх функцій організму [3, с. 77].

Для психічної та соматичної релаксації на початку уроку використовуються фрагменти таких музичних творів (тривалість слухання 5-7 хвилин) [3, с. 77]:*

Й.С. Бах, Бранденбургський концерт № 1, фа мажор (Adagio);

Й.С. Бах, Бранденбургський концерт № 4, соль мажор, ІІ частина (Andantino);

Й.С. Бах, Бранденбургський концерт № 5, ре мажор (Affetuoso);

Й. С. Бах, Бранденбургський концерт № 6, сі мажор (Adagio ma non troppo);

Й.С. Бах, Концерт для двох скрипок ре мінор, ІІ частина;

Й. С. Бах, Концерт для клавесина з оркестром ре мінор, ІІ частина (Adagio);

А. Вівальді, Концерт до мінор для флейти з оркестром ^а^о);

А. Вівальді «Пори року», частини «Літо» і «Зима»;

Б. Галуппі, № 2, соль мажор (Andante 1, 2);

Г.Ф. Гендель, Кончерто гроссо ля мінор № 6, ІІІ частина (Musette, Larghetto);

Г.Ф. Гендель, Кончерто гроссо ля мажор № 11 (Larghetto a staccato);

В.А. Моцарт, Дивертисмент № 7, частина II;

В.А. Моцарт, Симфонія № 43 до мажор ^ndante di molto);

Ф. Дворжак, Симфонія № 8, соль мажор, ІІ частина (Adagio) та баг. ін.

Заспокійливий вплив здійснює перш за все спокійне протікання ритму в повільному або помірному темпі, його регулярність і точність, приємно урівноважуючи психологічний стан мелодична і гармонічна лінія [3, с. 77].

Для підготовки студентів музично-педагогічних факультетів до цього виду діяльності необхідне спеціальне навчання. З метою ознайомлення студентів з роботою даного напрямку нами був введений великий розділ «Арт-педагогічні методи впливу на учнівську аудиторію» в спеціальний навчальний курс «Основи фахової майстерності викладачів мистецьких дисциплін», у якому розглядались найбільш поширені в педагогічній практиці конфліктні ситуації і можливості їх розв'язання шляхом моделювання і використання різних видів арт-педагогічних і музикотерапевти- чних методів впливу. Озброєння майбутніх вчителів музики знаннями даного