Одним із найбільш відомих сучасних арт- терапевтических центрів США є відкрита в 1990 р. в університеті Нью-Йорка клініка музичної терапії Нордофф-Роббінса. Напрям інструментальної і вокальної терапії, що розвивається в ній, ґрунтується на творчому підході, що підкреслює роль «живої» музики як засоба комунікації. Особлива увага надається вивченню дії арт-терапевтичних методик на дітей із різними порушеннями, робиться акцент на інтеграцію різних видів арт-терапії і включення пацієнта в лікувально-направлену художню діяльність за допомогою імпровізації. Окрім індивідуальної музикотерапії, активно використовується групова форма, де творчий потенціал учасників виявляється у спільній драматичній імпровізації, грі на інструментах.

Ефективність використання різних видів арт- терапії в корекції і лікуванні підтверджується широким спектром робіт з музикотерапії (Л.С. Брусиловський, С.І. Петрушин, І.М. Грінева та ін.), вокалотерапії (С.С. Шушарджан), ізотера- пії (А.І. Захаров, Р.Б. Хайкин, М. Е. Бурно та ін.), бібліотерапії (С.С. Мурашевський, А.М. Міллер, Е.Ю. Pay, До). Б. Некрасова і ін.), імаготерапії (І.Е. Вольперт, Н.С. Говоров).

Вітчизняна школа використання мистецтва в лікуванні і корекції останніми роками досягла величезних успіхів і показує, що різні засоби мистецтва, особливо музика, надають лікувальну і коректуючу дію як на фізіологічні процеси організму, так і на психоемоційний стан людини. Виявлено, що окремі елементи музики викликають адекватні характеру подразника психічні стани, а при сприйнятті музики різних напрямів і стилів змінюються частотні характеристики ЕЕГ (С.Н. Мясищев, А.Л. Готендінер, 1975). Виявлено посилення альфа-ритму в ЕЕГ дорослої людини при здобутті ним задоволення від прослуханої музики (Н.Д. Маслова, 1975).

Позитивний вплив мистецтва на центральну нервову систему відзначали психіатри А.Л. Грос- ман і В . Райків.

Останній вказував на психокоректуючу дію живопису на людину, особливо при його активній участі в образотворчій діяльності і створенні живописного твору. Спостереження психотерапевта С. Мамулова показали, що нормалізації діяльності серцево-судинної системи допомагає музика, яка виконується на кларнеті і скрипці.

У даний час можна виділити декілька напрямів використання мистецтва в корекційній роботі:

психофізіологічний, пов'язаний з корекцією психосоматичних порушень;

психотерапевтичний, пов'язаний з дією на когнітивну і емоційну сфери;

психологічний, що виконує катарсичну, регулятивну, комунікативну функції;

соціально-педагогічний, пов'язаний із розвитком естетичних потреб, розширенням загального і художньо-естетичного світогляду, з активізацією потенційних можливостей дитини у практичній художній діяльності й творчості.

Реалізація цих напрямів у роботі з дітьми здійснюється через певні психокоректуючі методики, які використовуються в межах арт- педагогіки. Адаптація і модифікація вітчизняного арт-терапевтичного досвіду в руслі загальної педагогіки сьогодення має великий інтерес для педагогічної практики. Досить важливими стали концептуальні основи арт-терапії, розроблені Л.Д. Лебедєвою, яка розглядає підходи до використання арт-терапії як педагогічної технології. В її дослідженнях представлено підхід традиційного використання образотворчого мистецтва і продуктів образотворчої творчості як арт- терапевтичного чинника, подано виклад технології арт-терапевтичного малювання. Ми також розділяємо точку зору, в якій акцентується на необхідності в арт-терапевтичній роботі спиратися на здоровий потенціал особи, залучаючи внутрішні механізми саморегуляції і зцілення.

Таким чином, як показує аналіз джерелознавчої бази, що лягла в основу даної статті, такому важливому аспекту цієї проблеми, як розробка педагогічної технології використання арт-терапії приділялося недостатньо уваги. Виникає протиріччя між фундаментальними теоретичними дослідженнями і реальною практикою освіти. Відсутність педагогічних технологій і методик використання арт-терапії в освітянській практиці з метою активізації процесів самоствердження, самопізнання, саморозвитку, самотерапії засобами мистецтва, як профілактики і самокоррекції несприятливих психоемоційних станів, істотно ускладнює практичне використання арт- терапевтичного потенціалу мистецтва.

Нові завдання освіти і виховання, обумовлені комплексним характером проблематики картини сучасного світу, включають загострення соціальних процесів, що призводять до підвищення психологічної напруги в суспільстві, наслідки науково-технічного прогресу, що виявляються в екологічних проблемах, зокрема забрудненні довкілля, техногенних катастрофах, зростанні інформаційних потоків й інш. Все це має істотний вплив на розвиток і формування підростаючого покоління, знаходячи вираження в зниженнях показниках фізичного і психічного здоров'я дітей.

Отже, перед системою освіти постають завдання розширення сфери психолого-педагогічної корекції особистості. Назріла необхідність удоско- налення та організації педагогічного процесу в освітянській практиці в цілях збереження психологічного здоров'я особистості, й особливо тих, хто найбільш схильний до шкідливих зовнішніх впливів середовища через вікові психологічні особливості та потребує психологічного захисту.

Нинішній стан освітнього простору, незважаючи на те чи-то школа, чи вища школа, не дозволяє ефективно вирішувати завдання збереження психологічного здоров'я особистості, а тому вимагає наукової розробленості нових підходів до цієї проблеми. Необхідність цього обумовлена протиріччями між реальними потребами суспільства у профілактиці порушень психологічного здоров'я особистості і недостатньо ефективною реалізацією виховного, навчального і психологічного потенціалу мистецтва у виховному процесі в умовах освітнього простору.

До того-ж, недостатньо естетичним потенціалом мистецтва, що використовується, сприяючи максимальному розвитку особистості, входженню його в контекст сучасної культури, становленню його як суб'єкта власного життя, формуванню його мотивів і цінностей.

Саме мистецтво, як найпотужніший чинник дії на особистість людини, здатне допомогти сформувати арт-терапевтичну