культуру як складову загальної культури кожного, що є загальнолюдським досвідом та підлягає засвоєнню. Цілі і завдання, у свою чергу, визначають основний зміст освіти з предметів художньо-естетичного циклу, необхідних для формування цієї культури, і (або) зміст освіти з предметів художньо - естетичного циклу, змодельованих з урахуванням цілей і завдань, що дозволить сформувати арт- терапевтичну культуру. Арт-терапевтична культура розуміється нами як культура використання наявних арт-терапевтичних знань, умінь і навичок профілактики і самокорекції негативних психоемоційних станів свого організму, для зняття стресів, втоми та інших негативних станів засобами образотворчого і музичного мистецтва, а також культура взаємин у соціумі.
У даний час великого значення набуває стратегія творчого саморозвитку освітньо-виховних систем, а значить і творчого саморозвитку особистості (В.І. Андрєєв). У зв'язку із цим, важливим в майбутньому є розгляд виховання як цілеспрямованого процесу створення умов для освоєння людиною культури, перекладу її в особистий досвід через організовану тривалу дію на розвиток індивіда з боку довколишніх виховних інститутів, соціального і природного середовища, з врахуванням його потенційних можливостей і подальшим стимулюванням його саморозвитку, самостійності і самосвідомості (Г.М. Коджас- пірова, В.І. Слободчиков, В.А. Андрєєв, І.В. Вач- ков та ін.).
Формування арт-терапевтичної культури розглядається нами в соціально-психолого- педагогічному аспектах, зокрема:
засвоєння арт-терапевтичної культури як складової загальнолюдської культури і перекладу її в особистий досвід, що сприяє інтеграції в сучасну культуру і його соціалізації;
стимулююча роль мистецтва в розвитку особистості, що включає етапи самопізнання, саморозвитку засобами мистецтва;
використання естетичного потенціалу мистецтва в сучасних умовах, що є «яскравим, неповторним джерелом пізнання способу життя, колориту, духовного змісту будь- якої епохи» (Б.Т. Ліхачев) та сприяє максимальному розвитку особистості, формуванню його мотивів і цінностей.
Отже, весь комплекс взаємодій повинен здійснюватися в цілях профілактики порушень і збереження психологічного здоров'я особистості, а також корекції негативних психоемоційних станів.
ЛІТЕРАТУРА
Алексеев В.А. Творчество музыканта. - М., 1991.
Голубєва Е. Вивчення психофізіологічних передумов успішності музичної діяльності студентів. - Клайпеда, 1985. - С. 65-66.
Морозов В.П. Невербальная коммуникация: экспериментально-теоретические и прикладные аспекты // Психол. журн. - 1993. - Т. 14. - № 1. - С. 18.
Назайкинский Е.В. Звуковой мир музыки. - М., 1988.
О месте психологии искусства в психологической науке // Категории, принципы и методы психологии / Тезисы научн. сообщ. сов. психологов к VI съезду Общества психологов СССР. - Ч. I. - М., 1983.
Психология процессов художественного творчества / Сост. Б.М. Мейлах и Н.А. Хренов. - М., 1980.
Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М., 1959.
Способности и склонности / Сост. Э.А. Голубева. - М., 1990.
Тарасов Г.С. О психологии искусства // Вопр. психол. - 1992. - N° 1-2. - С. 105-110.
Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. - М., 1947.