УДК 371.134:81'243

Ніколаєва Ж.В., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Сучасні підходи до формування іншомовної компетенції майбутніх філологів у контексті євроінтеграції

Стаття присвячена проблемам навчання іноземних мов студентів-філологів вищих навчальних закладів у світлі інтеграційних процесів, передбачених Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти. Відзначаються основні вимоги до реорганізації вищої мовної освіти в Україні.

The article is dedicated to the problems of teaching foreign languages in Higher Education institutions with the regard for the process of integration stipulated by educational European Recommendations. In the article the main demands for reorganization of the system of language education in Ukraine are considered. Сучасний етап інтеграційних процесів України у європейському напрямку визначається обов'язковим реформуванням мовної освіти, що може мати місце лише з урахуванням основних досягнень європейських країн. Взаєморозуміння та співробітництво щодалі стає зростаючою потребою суспільства, ідеї мовної політики Ради Європи знаходять все ширшу реалізацію у розбудові єдиного загальноєвропейського освітнього простору.

Для ефективного вивчення та викладання іноземних мов Комітетом Сучасних Мов Ради Європи створені Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, які визначають основні критерії для розробки навчальних планів, типових програм, підручників тощо. Рекомендації Ради Європи мають не тільки загально- професійне, але й політичне та полікультурне значення. Основні принципи освіти третього тисячоліття - її базування на засадах демократизму, самоорганізації навчання, фундаментальності підготовки фахівців, сприяння створенню умов для індивідуального розвитку та самореалізації людини, розвитку інноваційного мислення та розкриттю проблем духовності в контексті діалогу різних культур знайшли відображення в Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти.

Проблеми визначення сучасних підходів до формування іншомовної компетенції філологів в умовах європейської інтеграції досліджуються на всьому пострадянському просторі. Їх дослідженню присвячені роботи російських вчених В.Д.Шадрикова, Ю.І.Пассова, С.Г.Тер- Мінасової, В.В.Сафонової та ін. Вітчизняні вчені Р.Ю.Мартинова, С.Ю. Ніколаєва, Н. К. Скля-ренко, О. Б. Тарнопольський, В.М.Плахотник, С.В. Роман та інші головним вважають оновлення змісту освіти відповідно до актуальних вимог Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти. Зокрема, С.Ю. Ніколаєва відзначає, що одним із стратегічних завдань реформування змісту освіти є врахування основних досягнень європейських країн у цій галузі, спираючись на такі документи Ради Європи як "Білінгвальна освіта: основні стратегічні завдання", "Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання", "Європейський мовний портфель", "Приведення екзаменів з мови у відповідність до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти... (проект)" [1;с.6], і вимоги до євроіспитів.

Відповідно до змін в освіті змінилися й підходи до формування загальних компетенцій студентів вищих навчальних закладів. Метою даної статті є систематизація існуючих підходів до формування іншомовної компетенції майбутніх філологів у контексті євроінтеграції'.

Завданнями статті передбачено:

вичленити головні засади формування іншомовної компетенції студентів- філологів;

визначити пріоритетні підходи до навчання іноземних мов майбутніх філологів на засадах положень Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти.

Треба зазначити, що рівні володіння загальновживаною іноземною мовою, визначені в Загальноєвропейських рекомендаціях, покладено і в основу Типових Програм з першої іноземної мови для університетів та інститутів, які готують вчителів і перекладачів. Випускники мають володіти професійно орієнтованими іншомовними уміннями викладача чи перекладача, які визначаються на основі освітньо- кваліфікаційної характеристики фахівця.

В одному з основних принципів Загальноєвропейських Рекомендацій говориться, що "лише шляхом кращого оволодіння сучасними європейськими мовами можна полегшити спілкування та взаємодію між європейцями з різними рідними мовами заради підтримки європейської мобільності, взаєморозуміння та співпраці, та подолати упередження та дискримінацію" [2, с.17]. Відповідно до цих Рекомендацій щодо рівня володіння іноземною мовою студент вищого навчального закладу повинен "володіти уміннями вільно висловлюватися без суттєвої витрати часу на пошук адекватних мовних засобів у процесі досягнення ним соціальних, академічних і професійних цілей" [3, с.24].

Аналіз існуючих точок зору на фахову підготовку студентів-філологів дає підстави стверджувати, що однією з найважливіших засад є орієнтація на євроінтеграцію та створення єдиного освітянського простору, в той час як наприкінці минулого століття дослідження вчених-методистів були присвячені в основному розробці діяльнісно-комунікативної методики навчання іноземної мови (Н.К.Скляренко, П.О.Бех, В.М.Плахотник, Р.Ю.Мартинова та ін.), індивідуалізації навчання (С.Ю.Ніколаєва, Н.П.Браж-ник, Н.Д.Петрова, М.М.Мирський), впровадженню особистісно орієнтованої освіти та виховання (Л.В.Калініна, І.С.Якиманська, В. В. Рибалка) тощо. Розробляються та впроваджуються нові технології навчання іноземних мов (І.О.Са-мойлюченко, І.І.Зак, О.А.Добровольський та ін.). Однак, на нашу думку, треба чітко визначити, як ми маємо реагувати на виклики ХХІ століття в галузі мовної освіти: чого навчати? як вчити? за допомогою чого повинні навчатись студенти? Яким чином отримані знання можуть бути використані на практиці з огляду на європейську орієнтацію нашої держави? Тут на допомогу приходять Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, в яких сказано, що саме взаємозв'язок та взаємопроникнення різних національних культур сприяє моральному прогресу людства у найширшому масштабі. З' являється вчення про європейську освіту, дидактичні концепції, на яких вона будується, виникає поняття планетарної освіти на основі загальних цінностей. Нові цілі європейської освіти полягають у наданні молодому поколінню практичних знань та умінь адаптуватися до життя у різних країнах.

Як визначає М.О. Желуденко, все більш актуальним і значущим у контексті інтеграції освіти та створення єдиного освітянського простору є підхід, спрямований на виховання толерантності між людьми та країнами [1, с.27]. Під толерантністю мається на увазі повага до різних культур та традицій, індивідуальність, свобода думок, моральність, незалежне мислення, пріоритетність моральних цінностей.

Сучасні підходи до