Тому тільки високорозвинена професійна культура кожного фахівця здатна слугувати надійним не тільки моральним бар'єром на шляху цього втручання, а й своєрідним технологічним гальмом, яке автоматично блокує неприпустимі та потенційно небезпечні дії. Без такої ж культури неможливо виключити їх імовірність через недостатню компетентність, неуважність або недбалість виконавця навіть за умови бездоганній якості самої техніки чи використовуваної технології.

Саме життєво ціннісний аспект професійної культури будь-якої людини забезпечує ту міру її відповідальності й загального ставлення до виконання виробничих функцій та інших своїх обов'язків, яка так необхідна сьогодні для зведення до мінімуму техногенних та антропогенних аварій і зменшення масштабів їх несприятливих наслідків.

Таким чином, професійна культура, як філософська категорія, дійсно виявляється пов'язаною з такими важливими елементами загальної системи категорій філософії освіти, як цінності та цілі й має посідати чільне місце у їх ієрархії. Відомі російські фахівці в галузі філософії освіти Е.Н. Гусинський та В.І. Турчанінова впевнені, що "людина може ставити собі цілі й інколи робить це, однак по відношенню до цінностей особис-тості її цілі посідають підпорядковане положення, як у свою чергу засоби по відношенню до цілей". Особистість, на їхню думку, "скоріше відчуває свої цінності, ніж усвідомлює свої цілі. У процесі розвитку вона обирає цінності, норми та ідеали, які й визначають її шлях" [1, с. 140].

Відносно ж професійної культури уявляється набагато більш складним завданням визначити відносини підпорядкування. Дійсно, з одного боку, цінності являють собою складову частину цієї культури і з позицій традиційного розуміння діалектики цілого і частини, вони немов би по-винні посідати підпорядковане положення. З іншого ж боку, система життєвих цінностей людини формується задовго до отримання нею фахової освіти, тому і прищеплення професійної культури відбувається на існуючому ціннісному підґрунті, який з формуванням цієї культури зазнає подальшого розвитку. Іншими словами, між цінностями і професійною культурою виникає складна система прямих і зворотних зв'язків.

Щось подібне, на думку Н.Р. Сидорова, має місце і між розвитком духовної та раціональної сфер людини. Він відзначає, зокрема, що "душа, яка сприймає доводи свідомості, що Грунтуються на оволодінні раціональним знанням, сама, у свою чергу, здійснює потужний вплив на протікання свідомої діяльності" [2, с. 288]. Оскільки онтологічно професійна культура значною мірою виступає елементом духовності людини, хоча й істотно залежить саме від рівня оволодіння раціональним знанням, це зауваження цілком стосується її функціонування і розвитку в процесі професійної діяльності людини.

Для сучасного етапу цивілізаційного розвитку важливо також уточнити зміст категорії духовності саме у його взаємозв'язку з культурою, у тому числі й культурою професійною. Як зазначає Б.С. Гершунський, "системна і глибока криза, яка охопила найважливіші сфери духовного життя людства - науку, релігію і освіту, призвела до фактичного розколу єдиного матеріально-духовного простору цивілізації, породила все більш поглиблюючийся, руйнівний за своїми наслідками, розрив між Знанням та Вірою, самим несприятливим чином позначилась і продовжує позначатися на стані та розвитку освіти, яка все більш очевидно втрачає свої культуротвірні функції, свій вплив на моральні складові індивідуального і суспільного менталітету" [3, с. 15].

Для освіти взагалі, у тому числі й для освіти професійної, надзвичайно важливого значення набуває естетичний аспект формування особистості як один з визначальних елементів її культури. Цей "своєрідний феномен соціальної реаль-ності зафіксований у філософській категорії естетичне". Як спеціально підкреслюють автори підручника з філософії, "естетичне не є виключно прерогативою мистецтва. Воно складає одну із загальних характеристик самого соціального буття і немов би "розлите" по всій соціальній реальності, естетичним, тобто таким, що викликає у людини відповідні почуття, може бути все, що завгодно: природні ландшафти, будь-які предмети матеріальної й духовної культури, самі люди та різноманітні прояви їх активності - трудові, спортивні, ігрові тощо. Тобто естетичне являє собою немов би певну грань практичної діяльності людини, яка породжує у неї специфічні почуття і думки" [4, с. 578-579].

Викладені результати нашого дослідження цілком корелюють з думкою О.П. Мещанінова, який вважає, що "у швидкозмінних умовах розвитку цивілізації у розвитку університетської системи освіти спостерігається всезростаюче зміщення центру ваги до орієнтації на самоцінність людської особистості як мети, а не засобу соціального та економічного розвитку". Саме розвиток людської особистості, на його переконання, "виступає своєрідним фокусом, "п'ятим елементом", точкою відліку у балансі між соціальним та економічним розвитком у єдиній структурі сталого розвитку цивілізації і є важливою стратегією становлення і розвитку університетської системи освіти в Україні " [5, с. 12]. На нашу думку, тут якраз доречно додати, що розвиток людської особистості в системі університетської освіти в сучасних умовах і слід розглядати саме як належне оволодіння нею багатствами загальної і професійної культури.

Авторові вже доводилось зазначати, що "урахування всієї сукупності надзвичайно складних і вкрай суперечливих реалій сьогодення зумовлює необхідність кардинального перегляду не тільки змісту освіти і виховання підростаючих поколінь, змісту професійної, у тому числі й інженерної освіти, а і глибинних її цілей, принципів, форм, методів і педагогічних технологій. А їх визначення й найдоцільніший вибір виявляється неможливим у рамках самої освітньої