УДК 378.14

Нор К.Ф., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського

Використання американського досвіду формування комунікативних умінь майбутніх учителів

У статті розглядається питання формування комунікативних умінь майбутніх учителів. В основу технології покладений американський досвід навчання у співробітництві. Автор статті наводить приклади найбільш цікавих варіантів навчання в малих групах і психологічні характеристики ведення діалогу.

In the article the problem of the forming of the communicative abilities of the future teachers is considering. American knowledge of the learning in the collaboration is taking as a principle of the technology. The author of the article is giving an example of the most interesting variants of the learning in the small groups and psychological characteristic of the conducting the dialogue. З огляду на назрілу проблему гуманізації шкільної освіти певних змін повинна зазнавати сьогодні професійна підготовка вчителів. Сучасний педагог зобов'язаний не лише досконало знати навчальний предмет, який він викладає, а й вміти здійснювати навчально - виховний процес на демократичних засадах. Суттєвою ознакою такого вміння педагога є тенденція до налагодження суб'єктних стосунків у спілкуванні, що, в свою чергу, неминуче проявляється у професійній мовленнєвій діяльності.

Все вищезазначене вимагає удосконалення підготовки майбутнього вчителя, його професійно-педагогічної майстерності у спілкуванні з учнями. Це спілкування характеризується рівністю психологічних позицій учасників (суб'єкт-суб'єктних);

двосторонньою активністю, при якій кожна сторона не лише піддається впливові, але й сама в рівній мірі впливає на іншу; взаємопроникненням партнерів у світ відчуттів і хвилювань один одного; готовністю стати на точку зору іншої сторони; прагненням до співчуття, спів- хвилювання; співучасті; активною взаємною установкою партнерів [1].

Різні аспекти професійної підготовки у педагогічному університеті знайшли відображення у працях А.М. Алексюка, І.А. Зязюна, Г.О. Балла, Н.В. Кичук, Н.Г. Ничкало, Л.П. Пуховської, О.М. Пєхоти, В.О. Семиченко, С.О. Сисоєвої та ін. Певну увагу теорії мовного розвитку на основі комунікації приділяють Л.С. Виготський, Т.А. Ладиженська, О.М.

Леонтьєв, формуванню мовної комунікативної компетенції - В.П. Безпалько, Л.І. Мацько та ін.

Проте наше спостереження показує, що цілеспрямованого формування вмінь розв'язувати комунікативні задачі у студентів педагогічних вузів не ведеться. Так, аналіз підручників для вищої школи свідчить, що в їх структурі біля 70% вправ спрямовано на формування інформаційних умінь студентів, причому більше половини з них забезпечують розвиток умінь повідомляти, розповідати про що-небудь.

Зарубіжні дослідження, які присвячені аналізу структури вербальної взаємодії викладача і студента, свідчать, що приблизно 2/3 загальної взаємодії на заняттях приходиться на мовлення викладача [5]. Таким чином, викладач говорить на занятті у 2 рази більше за студентів.

Аналіз досвіду американських вчених Р. Джонсона, Д. Джонсона, С. Кагана, Р. Славіна та ін. переконав нас, що формування мовленнєвої діяльності студентів, їх комунікативних здібностей найкраще організовувати у навчальних малих групах. Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою нашого дослідження обрано " Використання американського досвіду формування комунікативних умінь майбутніх учителів".

Завданням нашого дослідження є виявлення можливостей переносу західних технологій навчання у практику вітчизняної вищої школи та їхньої адаптації при викладанні дисциплін педагогічного циклу.

Комунікативність - професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування. Успіх педагогічної взаємодії залежить від рівня комунікативних умінь учителя, формування їх стає одним з найважливіших завдань професійного становлення педагога.

Готуючи майбутніх учителів до мовленнєвої педагогічної діяльності, формуючи їх комунікативні здібності, ми звернули увагу на досвід підготовки вчителів у розвинених зарубіжних країнах, а саме США. Ми переконалися у тому, що при формуванні комунікативних умінь значна увага приділяється проблемі співробітництва, сумісній діяльності як навчальній кооперації.

Навчання в співробітництві (cooperative learning), навчання в малих групах у педагогіці використовувалося давно. Ідея навчання в групах відноситься до 20-х років ХХ століття. Але розробка технології сумісного навчання в малих групах почалася лише у 1970-ті роки. Навчання у співробітництві є важливим елементом прагматичного підходу до освіти у філософії Дж. Дьюї. Але основна ідеологія навчання у співробітництві була детально розроблена трьома групами американських педагогів з університету Джона Хопкінса (Р. Славін), університету Міннесота (Роджерс Джонсон і Девід Джонсон) та групою Дж. Ароксона (Каліфорнія). Навчання у групі більшою мірою спрямовано на формування певних умінь, навичок, засвоєння понять, академічних знань, передбачених програмою, на організацію дискусій.

Навчання у співробітництві розглядається у світовій педагогіці як найбільш успішна альтернатива традиційним методам. Воно також відображає особистісно орієнтований підхід. Працюючи у групі, можна спитати у товариша, якщо щось не зрозумів, або обговорити з ним розв' язання чергового завдання. Кожен член групи усвідомлює свою відповідальність за свої успіхи, від яких залежить успіх всієї групи [3].

Наведемо найбільш цікаві варіанти навчання в малих групах, які використовуються у практиці вищої школи США.

Student Team Learning (STL, навчання в команді) особливу увагу приділяє "груповим цілям" (team goals) і успіху усієї групи (team success), які мають бути досягнуті тільки у результаті самостійної роботи кожного члена у постійній взаємодії з іншими членами групи під час роботи над темою, питанням, які вивчаються. Таким чином, завдання кожного студента у тому, щоб зробити, пізнати щось разом, щоб кожен учасник команди оволодів необхідними знаннями, сформував необхідні навички, і при цьому, щоб уся команда знала,