Мистецтво (1-8-й класи).

Художня культура (8-11-й класи).

Основи естетики (12-й клас).

Розподіл програми курсу «Художня культура» на самостійні частини «Художня культура

України» і «Художня культура світу» зумовлено потребою всебічного опанування всіма учнями вітчизняної культури та диференційованого вивчення старшокласниками світової культури відповідно до профілів навчання: загальноосвітнього, природно-математичного і спортивного (оглядово), суспільно-гуманітарного (детальніше), художньо-естетичного (поглиблено) [20, с. 28-29]. Авторська концепція курсу «Мистецтво» ґрунтується на засадах поліцентричної інтеграції, пошуку універсальних взаємозв'язків у художньому пізнанні й мисленні, які відбивають структурну ізоморфність явищ навколишнього світу [13].

Головні дисципліни - музичний і візуальний види мистецтва об' єднуються в тематичний цикл на основі загальної духовно-світоглядної орієнтації змісту, що відображає через художні образи ставлення людини до природного довкілля, людей, світу загалом. Елементи інших синтетичних мистецтв - хореографії, театру, кіно - інтегруються в основну двоскладову модель. Тематична структура курсу «Мистецтво» для початкової школи: 1-й клас - «Абетка мистецтва», 2-й клас - «Краса довкілля в мистецтві», 3-й клас - «Образ людини в мистецтві», 4-й клас - «Світ у мистецьких шедеврах».

Запровадження нового курсу «Мистецтво» не означає зникнення традиційно автономних художніх дисциплін, зміст яких, навпаки, може бути розширено за рахунок варіативної частини навчального плану. Згідно з концепцією Державного стандарту освіти, в Базовому навчальному плані на варіативну частину виділено в 1-2 класах 2 години на тиждень, у 3-4 класах - 3 години. У середній та старшій школі кількість годин варіативної частини плану поступово зростає (до 10 годин на тиждень). Таким чином, створено передумови для реального вибору педколективами, учнями і батьками предметів і курсів відповідно до потреб та інтересів особистості, можливостей школи. З' явився резерв для мистецького циклу, який у загальноосвітній школі завжди існував в обмежених рамках.

Впровадження програми дозволить виконати такі завдання: засобами образотворчого мистецтва формувати художньо-естетичне ставлення до дійсності, розвивати художньо-образне мислення, сприяти системному вивченню базових знань, використовуючи наступність у викладанні предмета від простого до складного, гнучке планування з високоемоційною багатогранною режисурою уроку, підвищувати ефективність і результативність занять образотворчим мистецтвом, створюючи атмосферу зацікавленості, емоційного задоволення, формуючи засобами мистецтва структуру уроків за законами краси, добра, любові. Програма дозволяє передбачати посильні для учнів завдання, забезпечивши їх реалізацію, розвивати художньо-конструктивне бачення та творчий потенціал учнів такими засобами, як розвиток відчуття краси й гармонії, вміння естетично оцінити навколишній світ і красу життєвих явищ, спостережливість, зорове художньо - образне сприйняття та художньо-творче образне відображення. Вона передбачає підвищення інтересу учнів до знань шляхом вивчення основ образотворчої грамоти, поглиблення уявлень про мову образотворчого мистецтва. Складові програми сприяють розвитку художньої культури через пізнання законів композиції, розуміння ролі художнього образу, його емоційної оцінки та власної діяльності в усіх видах мистецтва, вміння оцінити мистецькі вартості.

Ще відповідальніше завдання постало перед професійними навчальними закладами середньої спеціальної і вищої освіти в галузі образотворчого мистецтва: необхідність оновлення змісту освіти, насамперед - вищої. Керівники вищих навчальних закладів усвідомлюють потребу вироблення нових стратегій розвитку, які б враховували виклики часу. У зв'язку з цим необхідно достатньо активно переглянути навчальні плани, програми, форми навчання з тим, щоб вони були сумісними з європейськими стандартами і відповідали високим вимогам підготовки спеціалістів образотворчого мистецтва. Останніми роками значно зменшилася кількість годин на професійно орієнтовані, а головне, фахові дисципліни - рисунок, живопис, скульптуру, основи композиції, кольорознавство тощо. Студенти повинні вміло користуватися різними художніми матеріалами, професійно застосовувати різноманітні техніки для роботи, працювати за логікою міжпредметних зв'язків. Брак необхідної кількості аудиторних годин унеможливлює якісну професійну підготовку. До того ж викладачі фахових дисциплін налаштовані на впровадження таких педагогічних прийомів і методів, як моделювання, ігровий метод, порівняльний аналіз, метод проблемних ситуацій, колективні форми навчальної, творчої та оцінної діяльності студентів. Вони прагнуть знайомити майбутніх фахівців з відомими митцями та їх творчістю, майстрами народної художньої творчості, народними промислами, традиціями, звичаями. В межах 2-4 годин на тиждень це практично неможливо.

До того ж наразі йдеться про уніфікацію змісту й методів освіти, що має змусити деяких чиновників відступити від застарілого погляду, уважно вивчати західний досвід навчального планування, викладання, форм і методів навчання, організації самостійної роботи студентів, які обрали привабливу спеціальність художника. Ми маємо максимально інтегруватися у світовій освітній простір, активно запозичувати ефективні технології навчання за умови збереження здобутого. Адже випускник мистецьких навчальних закладів мусить ще на студентській лаві розвивати в собі здібності до навчання і творчої праці протягом усього життя, набувати навичок спілкування, презентації власної творчої продукції, готовності до креативу, пошуків нестандартних вирішень мистецьких завдань.

Водночас потрібно враховувати кардинальні зміни в змісті і формах передачі знань. Тепер не виходить раз і назавжди підготувати художника до професійної діяльності. Підраховано, що кожного року оновлюється 5 % теоретичних і 20 % прикладних знань. З деяких професій спеціальні знання знецінюються на 50 % через кожні п'ять років. Розв' язання проблеми - в переході до неперервного навчання протягом усього періоду активного життя, коли базова підготовка періодично поповнюється програмами додаткової освіти і саме базове навчання організується не як кінцеве, завершене, а як освоєння певного