краще сприймають навчальний матеріал тоді, коли він несе в собі художній відтінок. Ось як висловлюється Г. Ващенко щодо ролі мистецького виховання в навчальному процесі: "Мистецьке виховання як елемент навчання, - зазначає Ващенко, - важливе не тільки само по собі, а й тим, що воно активізує навчальний процес у цілому. Воно робить його цікавішим, внаслідок чого діти починають вчитися з більшою охотою, а то й із захопленням" [4, с. 388].
Студенти - вчорашні учні - потребують не меншого, а, можливо, більшого впливу мистецтва на їх навчально-пізнавальну діяльність. Тому викладацькі колективи мають приділяти більше уваги саме творчій стороні педагогічної діяльності. Важливу роль у підвищенні рівня знань, а також естетичної культури особистості відіграє художня самодіяльність. Беручи участь в різноманітних театральних гуртках, музичних колективах, студенти виявляють свої творчі здібності, про які вони навіть не здогадувалися. "Нема таких предметів і нема таких підручників, котрі могли б виконати ту особливу виховну роль, яку здатне виконати мистецтво" - зазначав Д. Кабалевський [5, с. 163].
Отже, значну роль у професійній підготовці відіграє художній чинник, який передбачає вміння викладача наповнювати навчальний матеріал не лише думкою, але й почуттям. У передмові до своєї книги "Робота актора над собою" видатний актор і режисер К. Станіславський зауважує, що він обрав таку форму написання книги, яка дозволяє відчути те, про що говориться у друкованих словах [6, с. 4].
Задіюючи обидві сфери людини, розумову та емоційно-вольову, педагог тим самим створює передумови для повноцінного засвоєння студентом знань. Адже, як відомо, розум, воля і почуття є головними ініціаторами психічного життя людини. Вони взаємопов'язані між собою, і тому будь-яка спроба роз'єднати їх ні до чого путнього не приводить. Тому викладачу необхідно вміти так пояснити навчальний матеріал, щоб він, образно кажучи, "зачепив" не лише розум, але й почуття студента. Як зазначав JI.C. Виготський: "Лише те знання може прищепитися, котре пройшло через почуття учня. Все інше є мертве знання, що вбиває всяке живе ставлення до світу" [7, с. 142]. Цей закон розповсюджується і на студентів.
Отже, виникає потреба у виробленні спеціальної методики викладання, за допомогою якої можна підвищити рівень успішності серед студентів. В її основі має лежати принцип поваги до особистості. Відповідно повинні бути розширені рамки підготовчого процесу. Він має охоплювати весь спектр діяльності особистості. Часто буває, що ми бачимо людину лише з одного боку і не помічаємо з іншого. Внаслідок цього важко говорити про якусь об'єктивність у стосунках між викладачем та студентом. В. Сухомлинський у своїй книзі "Розмова з молодим директором" зазначає, що не тільки в навчанні - в оцінках, у приготуванні уроків - людина виявляє себе. Повинні бути й інші сфери виявлення людини [3, с. 264].
Виходячи з вищесказаного, важливим завданням педагога є сприяння самовираженню студента. На жаль, поки що в більшості випадків робиться все навпаки. Замість того щоб залучати студента в навчальний процес, його всіляко відштовхують від нього. Самовираження особистості є передумовою її професійного становлення як фахівця. Тому виникає потреба у використанні в системі професійної освіти засобів сприяння творчому самовираженню особистості. Яскравим прикладом активізації творчого самовираження особистості є театральна педагогіка. Система Станіславського, що лежить в її основі, дає конкретні поради акторам, що потрібно робити для того, щоб проявити свої творчі здібності максимальною мірою. Як зазначає І. Зязюн, ...система Станіславського дозволяє навчитися керувати своєю поведінкою "на публіці", оволодівати такими інструментами впливу, як голос, міміка, жести, інтонація, навчитися мистецтву імпровізації, адекватної реакції в нестандартних обставинах тощо. Освоєння елементів театральної педагогіки допомагає майбутньому вчителеві ще в студентські роки пізнати самого себе, контролювати свої фізичні і психічні стани, домагаючись їх єдності. Наука "володіти собою" формує професійні вміння, навички і звички, зумовлює вияв творчої емоційно-почуттєвої природи педагога" [2, с. 133].
Система Станіславського спонукає особистість вникати в сенс життя, напружувати свій розум, поповнюючи його тими знаннями, яких їй бракує. А для цього потрібно, щоб студент, як і артист, вів змістовне, цікаве, красиве, різноманітне, хвилююче і величне життя. "Нехай він знає, що робиться не лише у великих містах, але також і в провінції, в селі, на фабриках і заводах, у самому культурному центрі світу" [6, с. 283].
Ми часто відхиляємось у своїй педагогічній діяльності від правди життя, внаслідок чого освіта перевантажена різними "зарозумілими" думками, що мають мало спільного з реальністю. Тому вищенаведені слова Станіславського безпосередньо стосуються й викладача. Отже, щоб досягти найбільшого ефекту в навчально- виховному процесі, потрібен нерозривний зв'язок між освітою та життям. Саме він дає можливість особистості повною мірою виявляти свої творчі здібності.
Висновки. Реформування освіти на нових демократичних і гуманістичних засадах дасть змогу значно підвищити рівень успішності серед учнів та студентів, що великою мірою залежить від творчого самовираження особистості.
ЛІТЕРАТУРА
Андрущенко В. Педагогічна поезія внутрішнього духу інженера: проблема відкриття, виховання і реалізації // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - Харків: НТУ "ХПІ", 2005. - С. 29-40.
Зязюн І.А. Педагогіка добра. - К.: МАУП, 2000. — 312 с.
Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором. - К: Радянська школа, 1988. - 284 с.
Ващенко Г. Загальні методи навчання. - К.: УВС, 1997.