Незважаючи на можливості емоційного відгуку на твори мистецтва, діти початкової школи не володіють ще здатністю адекватно розповідати про свої відчуття, які виникли у результаті знайомства з мистецтвом. Особливо це стосується дітей 1-го та 2-го класів. Адже саме дітям цієї вікової групи притаманне найбільш активне зорове сприйняття образотворчого матеріалу.

У процесі занять образотворчою діяльністю з молодшими школярами активно йде розвиток просторових та часових відчуттів, які впливають на активізацію узагальнення та стійкої уваги. Слід також зазначити, що з точки зору орієнтації дитини в оточуючому світі особливе значення мають рухові (кінестетичні) відчуття: зорове відчуття пов'язане з переміщенням очей, що дає змогу тренувати й укріплювати око. "Рух оточуючих нас предметів ми здатні сприймати завдяки тому, що переміщення відбувається на будь- якому фоні, це дозволяє сітчатці ока послідовно відтворювати виникаючі зміни в положенні тіл, які рухаються відносно тих елементів, перед якими або поза якими і переміщується предмет" [2, с. 55].

Образотворче мистецтво надає педагогові можливість розвивати у дитини просторове сприйняття, тобто міру віддаленості предмету, оцінку напряму попадання світла та ін. Сприйняття простору засновується на сприйнятті величини і форми предметів за допомогою синтезу зорових, м' язових і дотикових відчуттів, що забезпечується бінокулярним зором.

У молодших школярів превалюючий тип мислення - наочно-образний, а процес цілісного сприйняття ще недостатньо сформований і носить мимовольний характер. Означені процеси й є причиною того, що, з одного боку, дитина активно сприймає яскраві образи образотворчого мистецтва, а з іншого - у неї ще не розвинуті вміння змістовно охарактеризувати твір, дати йому оцінку. Тому, як правило, судження дітей у цьому віці зводяться до таких висловлювань, як "подобається", "не подобається", "гарно" або "погано". Особливості мислення молодших школярів полягають у тому, що розвиток їх мовних реакцій на твори мистецтва активізується під впливом навідних запитань з боку вчителя. В той же час самостійне ознайомлення із твором не завжди викликає у дітей потребу у висловлюванні власних думок щодо побаченого. Причому характер запитань у молодшому шкільному віці має бути спрямований на зміст твору, його настрій, характер, зв'язки з життєвими явищами, до виразних засобів, а також до оцінки твору дітьми. Ми маємо всіляко активізувати відгук дитини на твори мистецтва за допомогою мови, музики, поезії тощо.

Щоб активізувати процес становлення естетичних суджень щодо творів образотворчого мистецтва вважаємо за потрібне впровадження спеціальної методики знайомства з образотворчим мистецтвом, яка спрямована на розвиток здібностей дитини щодо висловлювання власної думки з приводу сприйняття образотворчого твору. На увазі мається наступне:

акцентувати увагу на вміннях дітей не лише розповісти про твір мистецтва, але й використовувати окремі виразні засоби;

активізувати і всіляко підтримувати спілкування та обмін думками, враженнями серед дітей, тобто йдеться про розвиток здатності думати образно. Важливо, щоб розмова про мистецтво була результатом організованого процесу сприйняття, який має враховувати вікові особливості даної групи дітей;

розвивати здатність дітей співставляти подібні враження, отримані від сприйняття аналогічних явищ в галузі інших мистецтв (розглянувши специфіку виразних засобів цих видів мистецтв);

вчити дітей вмінню на підставі мовного викладу отриманих вражень, по пам' яті, підготувати зображення описаного явища.

Ефективність естетичного виховання на уроці суттєво залежить, по-перше, від кількості творів, які відібрав для показу вчитель, а по-друге, від розвинутості чуттєвої сфери школяра. Якщо ми не будемо враховувати означені умови, то втратимо найважливішу складову впливу мистецтва на дитину - силу емоційного впливу. Причиною цього може стати саме перевантаження дитини зоровими враженнями. Плануючи урок образотворчого мистецтва і ставлячи за мету естетичний вплив на дитину, ми маємо пам'ятати, що ефективність його залежить від свіжості сприйняття, від зацікавленості дитини. Отже, з одного боку, ми не можемо перевантажувати урок, а з іншого - урок не повинен бути "легким". Тобто наповненим таким матеріалом, який не потребує від дитини чуттєвих та розумових зусиль.

Розробляючи сценарій уроку, слід звернути увагу на те, щоб сприйняття творів мистецтва дитиною було, у певному розумінні, самостійним. Адже саме від того, як дитина навчиться сприймати образотворчі твори, значною мірою залежить і загальний розвиток дитини.

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо за доцільне зробити висновок про те, що сприйняття творів дітьми - це інтелектуальна й емоційно-творча діяльність, у процесі якої відбувається взаємодія образних складових. За умов врахування в роботі з молодшими школярами означеної взаємодії можливо суттєво покращити ефективність естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва.

ЛІТЕРАТУРА

Лихачев Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников. - М.: Искусство, 1985. - С. 350.

Козляковський П.А. Загальна психологія. - Миколаїв: Дизайн і поліграфія, 2005. - 205 с.

3. Система эстетического восприятия школьников. - М.: Искусство, 1983. - С. 212.