УДК 371.3 Сігаєва Л.Є.

Післядипломна освіта фахівця в системі неперервної професійної підготовки

В державній національній програмі "Освіта" наголошується, що одним з принципів її реалізації є неперервність, яка "відкриває можливість для загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності і наступності у навчанні та вихованні; перетворення набуття освіти у процесі, що триває упродовж всього життя людини" [1-9].

Необхідність в неперервній освіті фахівців, а разом з тим і у визначенні такого якісно нового феномену освітянської галузі, як післядипломна освіта, обумовлена як суб'єктивними, так і об'єктивними факторами. Післядипломна освіта є органічною складовою частиною неперервної освіти.

Історія її розвитку має невеликий часовий простір.

До недавнього часу в педагогіці широко використовувався термін "післявузівська освіта". Частина освітян розглядали післядипломну освіту як "післябазова освіта".

За цим здобула незаперечні права і освіта дорослих, яка в Україні переважно трактується як андрагогіка (від грецького aner andros - доросла людина і cido - веду).

Традиційне підвищення кваліфікації одразу стало визнаватися складовою освіти дорослих, а в численних дослідженнях робляться спроби показати відмінність післядипломної освіти від власне вищої. Поняття "післядипломна освіта", яке активно увійшло в міжнародну практику з середини ХХ століття, семантично обіймає і звичайне підвищення кваліфікації [3 с. 132, 133].

На початок свого розвитку післядипломна освіта фахівця ототожнювалася з підвищенням кваліфікації'. І тільки значно пізніше вона стала важливою складовою єдиної системи неперервної професійної освіти. Саме термін "неперервна освіта" (lifelong education) означає довічну тривалу протягом життя освіту.

Під неперервною професійною освітою ми розуміємо процес, спрямований на всесторонній розвиток особистості, на систематичне поповнення знань, пов'язаних з розвитком науково-технічного процесу, який відбувається в суспільстві, в ході якого удосконалюється професійна компетентність та

збагачується духовна потреба людини.

Неперервна освіта охоплює навчальні заклади, починаючи з дитячого дошкільного закладу, загальноосвітню (початкову і середню) школу, ПТУ, вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, заклади післядипломної освіти, курси підвищення кваліфікації, перепідготовку, стажування, навчання в аспірантурі, докторантурі (рисунок).

Під професійною компетентністю ми розуміємо якісний рівень підготовленості фахівця до його функціональної діяльності.

Чим вищий рівень освіти людини, тим більше вона прагне до набуття нових знань.

В цьому розумінні післядипломна освіта - надзвичайний феномен в освітянській галузі.

Так сталося, що основні уявлення про післядипломну освіту виникли і розвивалися в межах уявлень про освіту дорослих.

Ще на початок ХХ століття панувала думка про неможливість такої освіти. Прихильники цього стверджували, що людина може навчатися ефективно тільки до 25 років, бо вона втрачає дитячу допитливість [4-9]. Швидке старіння наукової інформації, поява нових технологій, реформування соціально-економічної системи створили в суспільстві ситуацію, коли стало неможливо навчитися один раз на все життя і тим самим заклали потребу поглиблювати й оновлювати знання, вміння й навички постійно через певні проміжки часу, який становить 5 років. Ось чому процес навчання у системі післядипломної освіти потребує розробки нових педагогічних технологій, інтенсивних та оптимальних стратегій.

В сучасних умовах післядипломна освіта (освіта дорослих) призвала виконувати три взаємопов'язаних функції:

компенсаторну (ліквідація прогалин у базовій освіті людини);

адаптивну (оперативна підготовка і перепідготовка до змін у виробничому та суспільному житті);

розвивальну (забезпечення загальнокультурного розвитку, збагачення науковими знаннями, задоволення багаторізних пізнавальних інтересів та духовних потреб особистості).

Післядипломна освіта тісно пов' язана з економічними, політичними, правовими, етичними, естетичними та іншими сферами життя суспільства.

Аналізуючи поняття "післядипломна освіта", треба відмітити у цьому розумінні обов'язково базову освіту.

В зарубіжній літературі така освіта дорослих має назву " інституціональна освіта". Вона характеризується чіткими для кожного майбутнього фахівця соціальними цілями, навчальними планами та програмами, певними вимогами до рівня підготовки випускника цього навчального закладу.

До закладів, які забезпечують базову освіту дорослих відносяться: загальноосвітні та вечірні школи, ПТУ, вечірні та заочні вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації як державні, так і комерційні.

В умовах переходу до ринкових відносин з'явилися нові платні форми прискореного навчання: школи бізнесу, менеджерів, маркетингу, комерсантів, іноземних мов та ін. Всі вони також є складовою післядипломної освіти. Але місце і роль їх у неперервній освіті потребують подальшого дослідження.

Підвищення кваліфікації і перепідготовка педагогічних кадрів в Україні здійснюється у 27 обласних закладах післядипломної освіти. Викладання і навчання - дидактичні процеси, пов'язані, перш за все, з діяльністю викладача навчального закладу післядипломної освіти та слухачів (вчителів).

Неперервність підвищення кваліфікації дорослих можна розглядати як взаємопов' язаний органічний процес двох компонентів: короткочасні навчання кожні 5 років та самоосвіту.

Під "дорослим" ми розуміємо людину, яка вже вступила в активний, творчий період життя, що характеризується психічною та фізичною зрілістю, соціальною та економічною самостійністю.

Разом з тим, слід зазначити, що порівняно від багатьох країн світу, Україна не має системи освіти дорослих у загальносвідомому розумінні.

На превеликий жаль, в Україні не існує педагогіки післядипломної освіти, а брак теоретичних досліджень з цих питань негативно позначається на практиці фахівців.

В умовах перехідного періоду, коли українське суспільство торує свій демократичний шлях, фактор рухливості динаміки доцільного співвідношення між складовими системами післядипломної освіти має не лише дестабілізуючий ефект, а й посилює необхідність професійного розвитку і творчості суб'єктів цієї цілісності.

Однак, мільйони осіб, які давно закінчили загальноосвітню школу, вищі навчальні заклади різних рівнів акредитації, не мають можливості удосконалювати або продовжувати свою освіту за ряду причин.

Ми також не маємо можливості та важелів щодо

г' і і) \ і \