маси працюючого населення.

Але безробіття як соціальне явище вже є. Тут ми маємо справу з певною категорією осіб, яким необхідна перекваліфікація або набуття нової спеціальності з тим, щоб вижити у нових соціально- економічних ринкових умовах.

Розв'язання цих питань потребує підтримки з боку держави, бо ця робота не координується; різні зацікавлені організації та відомства проводять її по- своєму; ось чому вона носить безсистемний, хаотичний характер.

Між іншим, післядипломна освіта у розвинутих країнах світу вже давно стала самостійним напрямком розвитку державної політики.

Одною з причин, що обумовили вибір США для аналізу сучасних підходів до навчання в процесі післядипломної освіти, є той факт, що в США раніш, ніж в інших країнах зрозуміли, що соціальний і технічний прогрес залежить від самих людей - від того, як вони навчені і виховані. Американська система післядипломної освіти орієнтується не тільки на те, щоб дати вчителям суму сучасних знань, але, насамперед, на стимулювання їхньої пізнавальної активності, творчих пошуків і особистісного росту без вікового обмеження. Вчитель повинен включатися в педагогічний процес не просто через потребу (адміністрація школи направила вчителя на навчання за наказом, має бути атестація й ін.), а усвідомлено.

Виникає проблема мотивації до підвищення кваліфікації. І швидше за все це проблема соціальна, ніж власне педагогічна.

Необхідно чітко визначити, що розуміти під підвищенням кваліфікації. На наш погляд, недостатньо вважати, що це лише одержання додаткових знань по базовому фаху. Будь-яка кількість додаткових знань може залишитися мертвим вантажем та й просто застаріти в наш швидкоплинний час, якщо не навчити педагога користуватися цими знаннями і самому їх одержувати.

Так що ж тоді є підвищеннм кваліфікації? Ми вважаємо, що це одержання додаткових знань по базовому фаху й удосконалювання фахових умінь на підставі осмислення власної діяльності.

Проте, варто зауважити, як би успішно не велася робота на курсах підвищення кваліфікації, вона не розв'язує головного питання - самоудосконалення вчителя, бо тільки дає основні орієнтири.

Результатом підвищення кваліфікації ми вважаємо досягнення кращих показників у фаховій діяльності, тривалість використання нових знань, поява потреби в безперервній освіті [5].

Цілковито зрозуміло, що система післядипломної освіти (освіта дорослих) зазнає ряд гострих проблем, пронизуючих усю її структуру на різних рівнях (регіональному, республікансьому, на рівні навчальних закладів, викладачів так студентів).

Ці проблеми породжені високим рівнем невідповідності, суперечностями:

між справжнім значенням освітніх засад у життєдіяльності суб'єкта і тим, як трактують це значення офіційні документи;

між прагненням реалізувати духовні цінності (свобода, гуманізм) у конкретних педагогічних умовах і життєвою правдою, яка не завжди їх влаштовує.

Перелік аналогічних протиріч можна продовжити. Саме вони (авт. протиріччя) визначають необхідність створення педагогічної концепції післядипломної освіти.

Для вивчення проблем післядипломної освіти як складової неперервної професійної освіти вважаємо за доцільне створити в Україні проблемну раду, якій доручити розробку нормативно-правової бази післядипломної освіти.

Те, що й досі концепцію післядипломної освіти не розроблено, ускладнює рішення суттєвих завдань оновлення вітчизняної школи, ставить під сумнів ефективне вдосконалення професійної майстерності педагогічних фахівців.

Проте однозначно, що в історії людства ХХ століття ознаменувалось ще й тим, що споконвічна народна мудрість "вік живи - вік учися" стала предметом наукового осмислення, а сама освіта - неперервна.

ЛІТЕРАТУРА

Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

Громкова М.Т. Педагогические основы образования взрослых: Автореф. дис. ... докт. пед. наук. - Спб., 1994. - 57 с.

Дробноход М.І. Актуальні проблеми розвитку післядипломної освіти керівних педагогічних кадрів на сучасному етапі // Освіта і управління. - 1999. - №2 - С. 132-140.

Протасова Н.Г. Гуманізація післядипломної освіти педагогів. - К., 1998. - 152 с.

Тонконогая Е.П. Диалектическая основа обучения руководителей общеобразовательных школ в системе повышения квалификации: Дис. ... докт. пед. наук. в форме научного доклада. - Спб., 1992. - 118 с.