УДК 37.013 Авшенюк Н.М.

Центрований на студенті підхід до навчання іноземним мовам: англійський досвід

В ході інтеграційних процесів в освіті протягом двох останніх десятиріч прослідковіється характерна для всієї Європи тенденція до посилення інноваційності у сфері підготовки вчителів. З одного боку, на перший план виходить завдання формування готовності вчителя до педагогічної діяльності в межах загально-європейського освітнього простору, тобто здатності вчителя стати над націонільним контекстом, розвинути в собі європейську свідомість та індивідуальне відчуття моральної відповідальності в плюралістичному суспільстві. З іншого боку, спостерігається посилення інтересу до вивчення іноземних мов в багатьох європейських країнах. Ідеї налагодження стосунків між різними народами, потреба в різносторонньому спілкуванні, прагнення світової спільноти до гармонії у відносинах, а головне - бажання формувати нові відносини через нинішнє покоління, відображені у концепціях загальної освіти багатьох європейських держав. Зважаючи на це, інституції ЄС та Ради Європи проводять поетапну роботу, спрямовану на гуманізацію педагогічної освіти в межах єдиного освітнього простору. Спільним пріоритетом як у шкільні, так і в педагогічній освіті визнано досконале і більш різноманітне вивчення рідного та інших європейських мов з перспективою переходу до багатомовності. В умовах перетворення Європейського Співтовариства в нову багатонаціональну і багатомовну державу, в головних документах з питань Європейського виміру вчителям пропонується перебороти мовні бар'єри і рухатись у напрямку мульти-лінгвістичності, а мова вважається одним з найголовніших інструментів європейського єднання. Через це завдання суттєвого підвищення ефективності вивчення іноземних мов вийшло далеко за межі педагогіки і набуло важливого політичного значення. Оскільки спостерігається посилення інтересу до мови, як однієї з пріоритетних цінностей суспільства, то вже в недалекому майбутньому вчитель-європеєць має бути готовим до здійснення своїх навчально- виховних функцій принаймні двома мовами. При цьому робиться наголос на зміні самого характеру вивчення майбутніми вчителями сучасних європейських мов: замість колишньої переважної орієнтації на оволодіння граматичними структурами тепер більше уваги приділяється оволодінню міцними навичками живої мови як інструменту комунікації і взаємодії. Ключовими поняттями нової концепції вивчення іноземної мови в межах європейських країн стало поняття "поріг комунікації", а методологічними орієнтирами - правильна вимова та повсякденна сучасна мова [1, с. 34].

Вивчення іноземної мови - процес водночас складний, але цікавий. Оскільки, на відміну від інших дисциплін, іноземна мова - це самостійна освітня галузь, бо вона є, з одного боку, засобом засвоєння та відтворення знань, отриманих у процесі вивчення інших предметів, а з іншого боку, є інструментом пізнання життєвих реалій країн, мова яких вивчається. А також розглядається як один із засобів формування особистості, оскільки тематика занять з іноземної мови відображає практично всі сфери нашого життя і діяльності. Отже, все це і створює найкращі можливості для реалізації особистісно-орієнтованого навчання в процесі вивчення іноземної мови.

В наш час у світовій науці та практиці існують достатньо стійкі традиції здійснення центрованого на студенті (student-centered approach) підходу до навчання, що полягає в максимальній передачі ініціативи навчання самому студенту. Цей підхід оснований на гуманістичних переконаннях з урахуванням концепції цілісної особистості та особистій ініціативі студенті. А також на індивідуально-орієнтованих навчальних програмах та самоорганізованому навчанні з використанням численних альтернативних джерел інформації та завдань творчого характеру. Важливість переходу до центрованого на студентів навчання зумовлена тим, що зараз в Україні спостерігаються суттєві зміни в суспільній свідомості. Гуманістична періорієнтація суспільної думки, критика авторитаризму і стандартизації в навчанні зумовлюють нові вимоги до професійної діяльності вчителя, пов'язаної не тільки з ефективною передачею знань, а й вихованням дітей в дусі широкої соціальної комунікабельності, інтелігентності й відповідального ставлення кожного до самого себе, людей, навколишнього середовища та природи. Якщо раніше українські традиції навчання іноземним мовам в основному були орієнтовані на вчителя (teacher-centered approach), який займав провідну роль у навчальному процесі і був головним джерелом інформації, то впродовж останнього десятиріччя, враховуючи широкий зарубіжний досвід та ідеї вільного розвитку особистості, здійснюється поступовий перехід до центрованого на студентів підходу до навчання іноземним мовам.

Вивчення іноземної мови розглядається як шлях оволодіння цінностями цивілізованого світу. Ці цінності виражені не тільки у вигляді економічних та політичних свобод і не тільки у формі лінгвістичних та культурологічних знань, але також в такому способі організації занять, який сприяв би вільному розвитку особистості і більш повній реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання. Але, як свідчить практичний досвід, центрований на студенті підхід до навчання іноземним мовам не позбавлений протиріч. З одного боку, цей підхід обумовлений історичною логікою розвитку педагогічної науки, яка за необхідністю вивела нас на такий рівень, коли дуже важливо процес навчання перетворити на процес учіння. З іншого боку, вчитель залишається організатором навчального процесу і несе відповідальність за кінцевий результат. Деякі вчені вважають, що центрований на студенті підхід є найкращим засобом вирішення проблем, що виникають в процесі навчання іноземним мовам, оскільки саме він забезпечує сприятливі емоційні умови для вільного самовираження особистості. Інші спеціалісти твердять, що "аффективне" (емоційно забарвлене) навчання не завжди є "ефективним". Але всі погоджуються з тим, що саме центрований на студенті підхід має на меті розкриття особистісного потенціалу кожного студента і робить вчителя відповідальним за створення необхідних для цього умов, а учень,