УДК 37.032:316.64]:004.738.5 

Малюченко І.О.

ФОРМУВАННЯ НОВОГО РІВНЯ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УНІВЕРСИТЕТІ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У статті розглянуті питання формування нового рівня свідомості особистості студента. Проаналізовані такі категорії як світогляд, свідомість, моральність людини, подані їх визначення та сутність. Наведені результати анкетування студентів щодо визначення їх особистого ставлення до різних проблемних ситуацій етичного та екологічного спрямування в інтерактивному освітньому середовищі університету.

Ключові слова: новий рівень свідомості особистості, світогляд, моральність людини, інтерактивне освітнє середовище.

В статье рассмотрены вопросы формирования нового уровня сознания личности студента. Проанализированы такие категории как мировоззрение, сознание, моральность человека, даны их определения и суть. Наведены результаты анкетирования студентов по определению их личного отношения к разным проблемным ситуациям этического и экологического направления в интерактивной обучающей среде университета.

Ключевые слова: новый уровень сознания личности, мировоззрение, моральность человека, интерактивная обучающая среда.

The article deals with the problem of the formation of a new level of a student's consciousness. Such categories as world outlook, consciousness and person's morality are analyzed; their determination and essence are given. The results of the students' questionnaire as to their personal attitude toward different problematic situations of ethic and ecological character in the interactive educational environment of the university are given.

Key words: a new level of consciousness, the world outlook, person's morality, the interactive educational environment. У наш час спостерігається все більша спеціалізація освіти. Значний приріст знань, який відбувся за останні сто років, став наслідком того, що якщо людина не зосереджується на тій чи іншій сфері науки, то їй стає важко слідкувати за останніми науковими досягненнями і усвідомлювати значення постійно зростаючого потоку наукових відкриттів. Однак щоб стати освіченою людиною, важливо прилучитися також і до сукупності усіх галузей знань, розкрити взаємовідносини між ними. Саме таку освіту покликаний дати класичний університет.

Як слушно зауважують вчені з Великої Британії Д. Гудінг та Дж. Леннокс, справжня освіта повинна бути підпорядкована значно ширшій меті. Якщо, наприклад, ми хочемо зрозуміти сучасний прогрес, нам слід розглядати його у контексті традицій, успадкованих від минулого. Роль освіти полягає у тому, щоб досягти розуміння зв'язків і узгодженості між різними галузями знання і досвіду.

У період навчання в університеті у студента формується система уявлень, у яку він потім вмонтовує знання про всі інші речі у цьому світі. Цю систему уявлень про світ, про нас самих і суспільство - як усвідомлених, так і неусвідомлених - називають світоглядом [2, с. 9-10].

Світогляд має бути органічним. Це означає, що кожний повинен поміркувати і без жодного тиску приймати певні погляди на світ. Ніхто не має права нав'язувати свій світогляд силою [2, с. 22]. Категорія «світогляд» доволі тісно пов'язана із категорією «свідомість». Людська свідомість має здатність розуміти, що вона перевершує неживу матерію, який би великий простір та не займала [3, с. 273].

У різні історичні часи та епохи суспільство задавалося питанням: що являє собою людина? У чому її справжня сутність? Чи є вона просто тілом і мозком - складною формою матерії та електрохімічних процесів? Чи, може, людина, окрім мозку, має свідомість, яка тісно пов'язана з мозком, хоча відрізняється від нього тим, що вона нематеріальна; свідомість є духом, і в цьому значенні певною мірою не може бути частиною того, що ми переважно називаємо природою? Якщо це справді так, то, звичайно, можна говорити про те, що людина повною мірою має владу над природою [2, с. 338-339], з чим, природно, не погоджується більшість сучасних учених екологів.

Деякі давньогрецькі філософи вважали, розглядаючи питання про місце людини у світі та мету людського життя, що метою людського життя є вище благо. Аристотель говорив, що такою метою повинно бути щастя. Для нього як мислителя вище благо полягало у теоретичних дослідженнях. Для досягнення вищого блага людина має жити життям шляхетного пана, якого обслуговують раби, зобов'язані виконувати за нього звичайні господарські справи. Стоїки вважали вищим благом життя відповідно до загального Розуму, що пронизує Всесвіт. Епікурейці називали вищим благом задоволення, Платон вбачав його в спогляданні Блага. Марксисти ставили собі на меті досягнення комуністичного раю [4, с. 17-18]. Сократ, відповідаючи на питання про головну мету, яку людина повинна досягти у своєму житті, говорив, що удосконалювати необхідно ту частину людини, яка є вічною і тому найважливішою, тобто її душу [3, с. 62].

В різні часи питанням формування свідомості особистості займалися різні вчені, філософи, політики, відомі діячі. Рене Декарт у своїх творах зазначав, що свідомість - це нематеріальна субстанція, яка впливає на тіло, сприяючи тому, що тіло діє, і, в свою чергу, відчуває дію тіло, сприймаючи певні відчуття [5; 2 с. 359].

Сократ вірив, що свідомість людини, яка керує тілом, подібна до Розуму, який керує Всесвітом [3, с. 64].

Прихильник філософського емпіризму Девід Юм у «Трактаті про природу людини» пише: «наша свідомість дає нам таку живу уяву про нашу особистість, яку ніщо не може перевершити в цьому відношенні» [9, с. 450; 2, с. 343]. Він зауважує, що нормальна людська істота безпосередньо усвідомлює себе як існуючу, мислячу, діючу, люблячу, страждаючу особистість, що перебуває в безпосередніх відносинах