нею та її побратимами. У людських істот немає жодних притаманних їм від природи натуральних прав; вони володіють лише тими правами, котрі дають їм суспільство або їхні сучасні правителі. Ідеальна побудова суспільства, про яке мріє людина, буде досягнута або шляхом стійких тенденцій і сил, що містяться у самій матерії і / чи історії, або тоді, коли людські істоти навчаться керувати самими процесами біологічної еволюції [2, с. 19] або стануть на шлях сталого розвитку.
Завданням нашого дослідження є визначення морального боку людської поведінки через формування нового рівня свідомості студента. Ми намагаємося продіагностувати існуючий рівень свідомості особистості засобами інтерактивного освітнього середовища та у ході повторного анкетування вивчити, наскільки вона зміниться через певний проміжок часу, тобто визначиться її новий рівень.
Утилітаристи, а саме Аристотель, Ієремія Бен- там, Джон Стюарт Міль, визначали моральність як щось таке, що врешті-решт приносить максимальне благо максимальній кількості людей [2, с. 310], з чим, звичайно, важко погодитися.
«Гуманісти вважають, що поведінка людини повинна ґрунтуватися на людяності, глибокому осмисленні того, що відбувається у її розумі. Підхід людини до власних проблем має базуватися на особистих моральних й інтелектуальних ресурсах, без того, щоб чекати допомоги від надприродних сил...» [11; 2, с. 311].
Д. Гудінг та Дж. Леннокс зазначають, що система моральності виявляється спотвореною і неефективною, якщо вона не ґрунтується на об'єктивних нормах і критеріях, і людині доводиться бути самій собі божеством [2, с. 400].
Від ранього дитинства перед нами постають проблеми добра і зла, справедливості і несправедливості, істини і неправди. Усім нам доводиться думати про те, «що є добре, а що погане», і приймати рішення, керуючись цими уявленнями. Такі рішення не тільки впливають на наші стосунки з безпосереднім оточенням. Саме з них формується моральний клімат у країні і світовому співтоваристві. І тому людина повинна вчитися приймати істинно моральні рішення.
Усі попередні покоління людей вирішували етичні проблеми. Але науково-технічні досягнення останнього часу створюють нові етичні ситуації, пов'язані з генною інженерією, дослідженням стовбурних клітин, клонуванням, «проектуванням» дітей із заданими якостями [3, с. 5].
Покладаючись на колишній досвід, здоровий глузд чи природну реакцію, ми потрапляємо в полон власних звичок або звичок інших людей. А ці люди також ґрунтувалися на усвідомлених чи неусвідомлених цінностях і етичних принципах, наприклад, на такому принципі, як етичний егоїзм. Таким чином, ми потребуємо допомоги у процесі аналізу етичних принципів і теорій, що їх покладено в основу прийнятих нами рішень та етичних рекомендацій інших людей [4, с. 7].
Етика обговорює ті особливості життя сучасної людини, які, з одного боку, ускладнюють, а з іншого - роблять усе більш необхідними серйозні роздуми про основні етичні принципи, практики і цінності життя (усвідомлені і неусвідомлені). Адже етика, насправді, - не буденна наука, що описує, як у дійсності поводяться окремі індивіди, суспільства, нації й культурні спільноти. Етика - це нормативна дисципліна, яка розкриває, як ми повинні поводитися.
Аналізуючи етичні норми і практики, починаючи від найелементарніших принципів та закінчуючи напрочуд складними теоретичними моделями, ми знаходимо відповіді на свої потреби, потреби наших співгромадян і найближчого оточення [4, с. 5].
Прийняті нами етичні принципи впливають на нашу практичну поведінку. Звісно, ми не живемо абсолютно ізольовано від інших. Людина є частиною природи, соціальної групи, нації, і, врешті, світового співтовариства. Якщо бажаємо жити в мирі і злагоді з ближніми, то маємо досягти згоди, принаймні, з основних правил поведінки [4, с. 6].
Якщо людська істота вважається механізмом - нехай дуже складним, але все ж таки механізмом, - то це породжує і відповідне ставлення до цінності людського життя. Якщо ж людська істота створена за образом і подобою Божими, а дух людини має здатність спілкуватися з Творцем, це породжує цілком інше ставлення до людського життя. Вочевидь, оцінка людського життя теїстом залежить від віри. Але так само від віри залежить і оцінка матеріаліста: адже він не може довести, що Бога-Творця не існує [4, с. 8].
Моральна невизначеність сучасного суспільства породжує сьогодні в багатьох людях розгубленість і подив. Могутні колективістські ідеології, засновані на нав'язаних із «центру» системах уявлень і практик, занепали, залишивши мільйони людей у світі без витоків етичних норм і цінностей, якими вони звикли керуватися у своєму приватному, суспільному, діловому і політичному житті [4, с. 13].
Уїльям Б. Провайн, історик з Корнельського університету (США), прихильник атеїстичного матеріалізму, пише: «Для людського суспільства не існує ні моральних або етичних законів, ні абсолютних принципів. Ми байдужі до Всесвіту і не маємо конечного смислу в житті» [21, с. 10; 4, с. 41-42].
Чимало філософів стверджують, що етичні поняття, норми, принципи і кодекси поведінки виникли в природний спосіб із практичних потреб людей - з таких соціальних проблем, як укладання шлюбу між людьми з різних рас, а також між близькими родичами, територіальні конфлікти і конфлікти з приводу кордонів, ведення воєн, мирні договори, створення конституцій, законів, тощо. Етика на цій ранній стадії розвитку становила сферу практичного розуму, і лише тривалий досвід рефлексії над багатьма подібними ситуаціями привів до формування теоретичної етики. Однак сформовані у такий спосіб етичні принципи не призначалися для того, щоб бути зафіксованими у вигляді кам'яних