УДК 376.56

Шенкевич О.М., Миколаївський політехнічний інститут

Девіантна поведінка як результат сімейного неблагополучия

У статті аналізується вплив сімейного неблагополучия на девіацію підлітків. Розглянуто поняття "неблагополучна сім 'я ", розкрито її сутність, функції з погляду формування девіантної поведінки підлітків. Пропонується до реалізації реабілітаційна програма.

The influence of unsuccessuf families on deviation of teenagers is analysed in the article. The term unsuccessful family is regarded, its essence is exposed, functions from the point of forming rejected conduct of teenagers. The rehabilitation program is offered to realization.

Сім 'я - це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека усього великого людського суспільства.

Ф. Адлер Підліток живе в різноманітному, неоднозначному світі. Більшу частину часу він прагне зрозуміти мотиви і доцільність тих чи інших вчинків дорослих, проникнути в їх не до кінця зрозумілий світ. Яку б сторону життя дитини ми не взяли, завжди виявиться, що вирішальну роль у розвитку і формуванні емоційно-психологічної сторони особистості відіграє сім'я. В сімейній атмосфері формується ставлення дитини до самої себе, засвоюються перші соціальні ролі, закладаються основні цінності. Але сім'я може стати і джерелом психічної травми. Поведінка старших іноді впливає більше на підлітка, ніж їх дуже правильні і справедливі слова.

Так звідкіля ж беруться важкі підлітки? Навряд чи хто здивується, коли почує, що основне джерело труднощів - сімейне неблагополуччя.

В понятті "сімейне неблагополуччя" різні негативні характеристики сім'ї, факти її структурного, кількісного і статевозрілого складу, внутрішні взаємовідносини, відносини членів сім'ї із зовнішніми соціальними інститутами.

За словами М.І. Буянова, неблагополучна сім'я та, де є явні дефекти виховання, "неблагополучне відношення до дитини" [1, с. 49]. Сьогодні актуальність проблеми полягає в адекватному розумінні соціальної ситуації розвитку дитини в сім'ї.

Численні дослідження психологів та педагогів (Н.Ю. Максимової, С.В. Толстоухової, С.А. Беличевої, Н.І. Буянова, І.М. Трубавіної) доводять, що проблеми у дітей цієї категорії зумовлені сімейно-побутовими негараздами. Так, Змановська О.В. будувала теоретичне положення, виходячи з того, що батьки, які застосовують надто суворі покарання та використовують гіперконтроль або навпаки не контролюють заняття своїх дітей, стикаються з різними сімейними факторами (конфлікти, відсутність сприятливих відносин між дітьми, неузгодження в сімейному вихованні) [2, с. 91].

Об'єктом нашого дослідження став процес розвитку девіантної поведінки в умовах небла- гополучної сім'ї.

Предметом - соціально-педагогічні, психо- лого-емоційні умови формування девіації.

Якщо спробувати кваліфікувати сім'ї "важких" підлітків з погляду негативного впливу старших на особу і поведінку неповнолітніх, то можна виділити такі групи неблагополучних сімей:

До першої групи відносяться сім'ї з гостро конфліктними взаєминами між всіма її членами і низькою громадською активністю батьків. Побутова розбещеність, пияцтво, постійні сварки призводять ці сім'ї до розпаду. У зв'язку з цим формуються нереалістичні життєві домагання, негативні уявлення щодо шляхів досягнення життєвого успіху. Аналізуючи цю групу сімей, можна стверджувати про такі негативні настрої, очікування стереотипів:

споживацькі настрої;

завищені нереалістичні домагання й очікування;

романтизація кримінального життя, ідеалізація культу сили та влади грошей, розповсюдження наркотичної субкультури.

До другої групи можна віднести зовні благополучні сім'ї. Але їх повсякденне сімейне життя неврегульоване через службову або особисту зайнятість, байдужість подружжя один до одного і до дітей. Діти в таких сім'ях відчувають гострий дефіцит батьківської любові, ласки, уваги [3, с. 65].

Батьки девіантних підлітків не здатні добитися чіткого відношення до соціальних норм у зв'язку з відсутністю нормального психічного клімату в сім'ї. Переважання у відносинах дітей і батьків декларативності веде до роздвоєння системи моральних цінностей, що в свою чергу затрудняє формування у підлітків таких якостей, як самостійність, ініціативність, доброзичливість, здатність вирішувати конфліктні ситуації.

Для третьої групи сімей характерна типова низька громадська активність подружжя при позитивних відносинах між ними. У таких сім' ях батьки, нерідко відповідально відносячись до навчання своїх дітей, їх матеріального забезпечення, байдужі до інших сфер їх життедіяль- ності.

Важливе значення в розвитку девіації є структура сім'ї. Це торкається як однодітних і багатодітних сімей, так і неповних. Аналіз даних соціологічних досліджень та офіційної статистики кримінологів свідчить, що діти в таких сім'ях частіше виявляються схильними до правопорушень, бо виховні можливості сім'ї залежать від моральної зрілості.

В окрему категорію можна віднести сім'ї, на які впливають негативні наслідки розлучення батьків. У зв'язку з цим у дитини не тільки міняється соціальний статус, але і взаємовідносини з обома батьками. Відсутність емоційної зрілості, психологічний стрес веде до неадекватного бачення себе в подібній ситуації.

Проблема полягає в тому, що сім'я усвідомлює свої проблеми, але не може знайти позитивне рішення складних життєвих ситуацій, в яких опинилася. З метою розв'язання існуючих проблем потрібна розробка і впровадження соціально-педагогічних програм і проектів, спрямованих:

на відновлення утрачених соціальних зв'язків;

формування у сім'ї здорового сімейного способу життя;

попередження підліткової девіації;

створення взаємодоповнюючих виховних потенціалів сім'ї і школи.

Головна мета програм - надання комплексної психологічної, соціально-педагогічної, соціально-медичної, соціально-економічної, юридичної та інформаційної допомоги дітям, сім'ям, які перебувають у кризовій ситуації [4, с. 5].

Основні завдання програм є:

надання своєчасної, доступної, ефективної допомоги всім особам, які потребують цієї допомоги;

надання індивідуальних консультацій клієнтам, проведення групових занять із використанням психодіагностичних, пси- хокорекційних та психореабілітаційних методик.

Недоліком соціальних програм як заходу соціально-педагогічного впливу на неблагополу- чну сім'ю є те, що передбачається перш за все захист прав дитини у сім'ї та суспільстві,