УДК 37.035

Романовський О.Г., Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Національна гуманітарно-технічна

еліта: реалії та перспективи підготовки

Розглянуто зміст і сутність поняття "гуманітарно-технічна еліта" та самої концепції її формування. Доведено необхідність розробки концепції формування гуманітарно-технічної еліти як одного із шляхів нової філософії освіти. Обговорюються реалії та перспективи підготовки фахівців нової формації на досвіді НТУ "ХПІ".

The contents and substance of concept "humanitarian-technical and administrative elite" and concept its forming is reviewed. The necessity of mining of the concept of forming of humanitarian-technical and administrative elite as one of paths of new philosophy of formation is demonstrated. The realities and outlooks of opening-up of the specialists of a new formation on expertise NTU "KhPI" are considered. За умов сьогодення перед вищою школою, насамперед перед навчальними закладами системи інженерної освіти, постали принципово нові завдання, з якими вона раніше ніколи не зустрічалася. Ці завдання полягають у забезпеченні нової якості підготовки фахівців відповідно до суспільних вимог, викликаних кардинальними змінами, характерними для нашого часу. У свою чергу, вирішення цих завдань зумовлює необхідність кардинального перегляду цілей і основоположних принципів навчання і виховання студента, формування його особистості. Йдеться фактично про раціональний вибір змісту і визначення характеру професійної освіти, її найдоцільніших форм, методів і технологій, про забезпечення раціонального співвідношення між фундаментальною і спеціальною підготовкою, про засоби ефективного формування світоглядних позицій майбутнього фахівця, його життєвих цілей та ідеалів, морально-етичних принципів і переконань.

Не викликає сумніву безпосередній зв 'язок проблеми з важливими науковими і практичними завданнями, пов'язаними з вибором і доцільною структуризацією змісту професійної освіти, з гармонійним поєднанням раціонального обсягу фундаментальної, загальноінженерної, спеціальної і соціально-гуманітарної підготовки фахівців, з формуванням їх світоглядних позицій та інноваційної спрямованості мислення. У загальній сукупності цих завдань одним з принципових є також визначення моделі фахівця ХХІ століття як відображення визначальних тенденцій розвитку суспільних вимог до його професійної компетентності, особистісних якостей, духовності і загальної культури, життєвих цінностей і морально- етичних переконань.

Аналіз актуальних досліджень і наукових публікацій, присвячених шляхам і засобам розв' язання вказаної проблеми, дозволяє дійти висновку, що вона привертає пильну увагу не тільки представників педагогічної науки, а й широких верств освітянської громадськості. Окремим аспектам цієї проблеми присвячені, зокрема, роботи В.Г. Кременя, В. П.

Андрущенка, І.А. Зя-зюна, І.Д. Беха, Н.Г. Ничкало, С.У. Гончаренка, С.О. Сисоєвої, А.М. Алексюка, Л.Л. Товажнянського, М.З. Згуровського, Л.П. Клименка, О.П. Мещанінова і багатьох інших. Активно розробляється нова філософія освіти. Зокрема, чітке викладення свого бачення філософії освіти і перспектив її розвитку запропонував В.Г. Кремень, які він детально виклав у роботі [1].

В той же час значній більшості публікацій із вказаної проблеми бракує системності. Недостатньо дослідженими, на наш погляд, залишаються питання безпосереднього використання філософії освіти у процесі формування нової парадигми професійної підготовки фахівців. На більшу увагу заслуговують і проблеми визначення самої сутності й характеру моделі нового фахівця і тенденцій її еволюції в процесі подальшого суспільного розвитку.

Мета даної статті й полягає у розкритті змісту та сутності поняття "гуманітарно- технічна еліта", самої концепції її формування, у доведенні необхідності її формування як одного із шляхів нової філософії освіти, а також перспектив підготовки фахівців нової формації на досвіді НТУ "ХПІ".

Основна частина роботи. Елітою (фр. elite - краще, відбірне, від лат. eligo - вибираю), згідно з визначенням, вважаються: 1) кращі представники суспільства або якоїсь його частини; 2) особи, які належать до так званого вищого класу; група осіб, яка здійснює владу в суспільстві або організації [9]. Як зазначає відомий дослідник проблем еліти Г. К. Ашин, теорії еліти являють собою соціально- філософські концепції, які стверджують, що необхідні складові частини соціальної структури будь-якого суспільства являють собою еліту як вищий, привілейований шар чи шари, що здійснюють функції управління, розвитку науки і культури, та інша маса людей. Виразниками подібних ідей були Платон, Н. Маккіавеллі. Як певна система поглядів теорії еліти були сформовані у ХХ столітті завдяки працям В. Парето і Г. Моска [10, с. 141].

На думку В.П. Андрущенка, соціальною елітою вважається "соціально-філософська концепція, за якою будь-яке суспільство поділяється на "вибрану" меншість, що керує суспільством, і "неорганізовану" більшість, що є об'єктом управління". Як стверджує автор, "теоретичні засади концепції соціальної еліти утворюють положення про природне походження еліти, її суспільні функції, різновиди, закономірності виникнення та еволюції ("циркуляція еліт"), характер зв'язків "неелітного" та "конт-релітного". В сучасній соціально-філософській літературі велика увага приділяється проблемі "демократичної еліти", її місцю в державі".

Принциповим є положення про те, що "в основі елітаризму лежить ідея природженої обдарованості людини, наявність у неї таких якостей, які зумовлюють здатність найкращого виконання владних функцій у суспільстві". Соціальна еліта, за твердженням дослідника, являє собою "порівняно невелику групу осіб, яка характеризується, на відміну від "маси", згуртованістю, гомогенністю, досвідом керівництва, розвинутими міжособовими зв'язками" [11, с. 281-282].

Виходячи з цих принципових положень, ми вважаємо, що студентське середовище цілком відповідає визначальним ознакам еліти і тому воно виступає потенційним джерелом її формування. Так, до речі, завжди й відбувалось, оскільки будь-яку еліту (керівну, політичну, науково-технічну, адміністративну тощо) традиційно складали випускники вищих навчальних закладів, перш за все престижних і переважно