Іншим положенням, яке спонукало нас на розробку концепції, стала реальна ситуація в нашій країні. Її характеризують відсутність системності у підходах до вибору шляхів і засобів вирішення найактуальніших проблем суспільного життя, непослідовність і хаотичність здійснюваних політичних і соціально-економічних перетворень, низький рівень добробуту населення, його бездуховність і соціальна апатія, низький престиж країни в світі. І відповідальність за це має нести сьогоднішня еліта, значна частина якої істотною мірою не має вагомих підстав вважатися елітою.

Адже, як зазначають Г.К. Ашин і Є.В. Охотський, "про якість еліти і ефективність її функціонування можна і слід судити в кінцевому підсумку тільки по головному - якості життя народу і авторитету країни у світовій спільноті". А значить, підкреслюють автори, про якість еліти слід вважати в залежності від того, "чи процвітає країна економічно і духовно, наскільки високим є життєвий рівень населення, чи існує стабільність у суспільстві, чи забезпечена зовнішньополітична, екологічна, продовольча безпека держави, наскільки високими є стандарти громадянських прав і свобод людини, наскільки повно реалізуються її творчі потенції та інтереси" [12, с. 4].

Перш за все слід підкреслити, що наша Концепція, як вже відзначалось вище, спрямована не на підготовку відносно вузького елітарного прошарку фахівців, а на "підтягування" кожного випускника до рівня еліти. Автори цілком розуміють, що таке завдання є на порядок більш складним і відповідальним. Однак ситуація з підготовкою кадрів для науково-технічної сфери і особливо сфери управління, їх професійний рівень, духовність і загальнокультурна підготовка набула сьогодні характеру національної проблеми. Без ефективного її вирішення неможливо сподіватися на швидке соціально-економічне і духовне відродження України та забезпечення її сталого розвитку як сучасної європейської держави.

В основу Концепції покладено необхідність розв' язання актуальних проблем інженерної освіти з урахуванням основних світових тенденцій розвитку перспективних виробничих і соціальних технологій, змін, які відбуваються у характері та організації суспільного виробництва і управління ним та нових суспільних вимог до професійної компетентності, морально-етичних принципів і переконань, життєвих цінностей та ідеалів, а також до професійно значимих особистісних якостей інженерів постіндустріального етапу в історії людської цивілізації.

Щоб краще усвідомити сутність концепції формування національної гуманітарної еліти, зупинимось на таких трьох моментах.

По-перше, вступаючи в нове століття, університет сформував модель фахівця ХХІ століття, у відповідності з якою було розороблено і впроваджено в педагогічну практику нові навчальні плани.

По-друге, одна з визначальних ідей змісту цих навчальних планів полягає в тому, що нашій країні, та й всьому світовому співтовариству, сьогодні вкрай потрібні саме інженери- гуманітарії, оскільки від них значною мірою залежить збереження життя на планеті Земля.

По-третє, говорячи про гуманітарно- технічну еліту, ми орієнтуємось не на штучне створення якогось тонкого привілейованого прошарку, а про підготовку кожного випускника на елітарному рівні.

Виходячи з цих позицій, ми визначаємо сутність концепції формування національної гуманітарно-технічної еліти в такий спосіб:

- кожен інженер, крім високої професійної компетентності, повинен бути моральною, порядною та

висококультурною творчою особистістю;

він повинен достатньою мірою володіти людинознавчими знаннями, знати психолого-педагогічні основи управлінської діяльності і володіти ефективними прийомами міжособистісного спілкування;

в своїй професійній діяльності інженер має орієнтуватися на інтереси людини, уміти визначати цілі, прагнення та інтереси працівників, враховувати їх і уміти спрямовувати на досягнення цілей спільної діяльності і загальних цілей організації;

він повинен відчувати особисту відповідальність за свої рішення й дії та за їх можливі наслідки перед нинішнім і прийдешніми поколіннями, перед Богом, людьми і своєю совістю.

Вважаємо, що зміст і сутність концепції і самого поняття гуманітарно-технічної еліти та його цільову спрямованість відображає орієнтація не на підготовку певного вузького елітарного прошарку із всієї маси випускників, а прагнення підтягувати всю цю масу до рівня еліти. На наше переконання, саме висока професійна компетентність фахівців у гармонійному поєднанні з їх належною світоглядною і соціально- гуманітарною, насамперед психолого-педагогічною та управлінською підготовкою, з прищепленням їм високої духовності, життєвих цінностей та ідеалів, морально-етичних принципів і переконань здатні забезпечити відповідність наших випускників сучасним суспільним вимогам до якості інженерних кадрів.

Належне вирішення завдань, пов'язаних з успішним подоланням кризи системи інженерної освіти, має водночас враховувати динаміку попиту на ринку освітніх послуг, зокрема зростання кількості людей, які бажають отримати вищу освіту, в тому числі й за рахунок власних коштів. У зв'язку з цим стисло можна навести такі міркування щодо вибору шляхів і засобів подолання кризи інженерної освіти. На наше глибоке переконання, бажану ефективність може забезпечити органічна цілісність таких заходів.

По-перше, істотне прискорення темпів науково-технічного прогресу вимагає не тільки регулярного перегляду змісту професійної підготовки та його відповідної структуризації, а й підвищення ролі фундаментальної освіти фахівців. В умовах швидкого старіння конкретних знань і використовуваних технологій та прискорення циклу їх оновлення саме якісна фундаментальна підготовка здатна допомагати фахівцям плідно використовувати нові фізичні ефекти при розробці та впровадженні у виробництво ефективних високих