УДК 615.83:378 

Бугеря Т.М. 

СУТНІСТЬ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ РЕАБІЛІТОЛОГІВ

У статті йдеться про застосування міжпредметних зв'язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін, що створює умови для ефективної професійної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів.

Ключові слова: міжпредметні зв'язки, професійно орієнтовані дисципліни, фахова підготовка майбутніх реабілітологів.

В статье рассказывается о применении межпредметных связей в процессе изучения профессионально ориентированных дисциплин, которая создает условия для эффективной профессиональной подготовки будущих физических реабилитологов.

Ключевые слова: межпредметные связи, профессионально ориентированные дисциплины, профессиональная подготовка будущих реабилитологов.

The article is devoted to the theory and practice of intersubject communications in the process of educational work creates conditions for effective professional training of experts in physical rehabilitation.

Key words: cross-connection, professionally-oriented discipline, training of future rehabilitation. Дослідження, що стосуються сутності й видів міжпредметних зв'язків, виявлення їх ролі у пізнавальній діяльності тих, хто навчається, здійснювали М. Білий, С. Бабаджанян, А. Єрьомкін, П. Кулагін, Н. Лошкарьова, В. Максимова, Є. Мінченков, В. Монахов, В. Моторіна, О. Му- зальов, В. Паламарчук, Н. Петренко, Н. Розен- берг, В. Скакун, В. Сисоєв, С. Тадіян, Н. Тала- луєва, Г. Федорець, В. Штонь та ін.

Аналіз великої кількості літературних джерел науково-педагогічного змісту щодо проблеми застосування в теорії й практиці міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі середньої та вищої шкіл дозволяє дійти висновку про те, що фундаментальних досліджень, які давали б вичерпну інформацію стосовно однозначних висновків у плані змісту міжпредметних зв'язків у процесі професійної підготовки фізичних реабілітологів, ми не знайшли, оскільки дослідження в указаному напрямку не здійснювалися. Це зумовлює більш детально та всебічно вивчити це питання на сучасному теоретико-методологічному рівні.

Методи дослідження містять аналіз науково - методичної літератури.

Формування мети роботи Метою статті є: 1) висвітлити проблему міжпредметних зв'язків у навчанні професійно орієнтованих дисциплін у фаховій підготовці майбутніх фізичних реабілітологів; 2) визначити сутність міжпредметних зв' язків у процесі навчання професійно орієнтованих дисциплін у фаховій підготовці майбутніх фізичних реабілітологів. Результати дослідження В умовах кардинальних соціально-економічних змін в Україні, які відбуваються в останні роки, однією з принципових цілей державної освітньої політики є пошук ефективних і оптимальних підходів до вищої освіти. Ці підходи повинні забезпечити підйом освіти на якісно новий рівень і забезпечити її адекватне функціонування в інтересах досягнення стійкого економічного розвитку нашої країни.

Гносеологія (а разом з нею й гносеологічний підхід) являє собою розділ філософської науки, у якому вивчають проблеми природи самого процесу пізнання та його можливостей, а також відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. Гносеологія як методологічний базис визначення змісту між- предметних зв'язків стверджує положення про пріоритетність об'єкта пізнання. У нашому випадку при розгляді ролі й місця міжпредметних зв'язків у процесі професійної підготовки фізичних реабілітологів із гносеологічних позицій і докладання основних педагогічних зусиль ми повинні говорити про розкриття об'єкт-об'єктних відносин.

Є. Рапацевич, аналізуючи міжпредметні зв'язки з подібних позицій теорії пізнання, пише про те, що систематичні міжпредметні зв'язки необхідні для розкриття у процесі навчання фундаментальної єдності «природа - людина - суспільство». У тих, хто навчається, повинно бути сформовано поняття про природу як систему, в якій усі її елементи взаємодіють у коловороті речовин та енергії, постійно вдосконалюються процеси самовідтворення й тим самим підтримують біофізичні та біохімічні умови життя на Землі [6].

Підсумовуючи думки, висловлені в низці робіт, що досліджують гносеологічний підхід у виявленні змісту міжпредметних зв'язків, можна представити свого роду узагальнювальну класифікацію міжнаукових зв'язків при їх застосуванні в навчальному процесі. До них можна віднести:

синтез базисних інформаційних потоків (системи знань), що належать різним науковим дисциплінам; подібний синтез сприяє створенню якісно нового знання за принципом «нове народжується на межі наук»; синтез наукових знань сприяє формуванню нових понять, принципів, конструкцій, моделей, закономірностей, у тому числі й нових наукових теорій (наприклад, біоніка, біологічна фізика, теорія моделювання, синергетика);

використання методу пізнання, властивого певній конкретній науці, при дослідженні об'єктів іншої наукової дисципліни (наприклад, застосування методів математичної статистики в різних галузях наукового пізнання: біології, медицині, соціологічних науках тощо);

застосування однакової наукової теорії або певної закономірності при вивченні різних об'єктів (наприклад, використання закономірностей і понятійного апарату теорії управління при дослідженні процесів виховання й освіти в середній школі, у промисловості, у військовій справі).

Відомі вітчизняні й зарубіжні філософи, історики, видатні педагоги неодноразово переконують соціум у тому, що на новому витку суспільного розвитку роль і значення науки у зв'язку з виходом на постнекласичний рівень розвитку істотно змінювався й міждисциплінарність стає своєрідним знаменням часу, а міжнаукова взаємодія та взаємовплив слугують одним із проявів учення про загальний зв'язок явищ.

Класифікація міжнаукових зв'язків та її використання при визначенні змісту міжпредметних зв'язків у навчальному процесі активно обговорюється у процитованій праці [7]. Н. Розенберг перераховує положення, які, на наш погляд, не застаріли й вимагають лише незначного доповнення та уточнення. До них відносяться:

синтез наукових знань, що належать до різних дисциплін; подібний синтез сприяє створенню якісно нового знання, орієнтованого на включення нових понять, моделей, положень, законів, формулювань, підходів і принципів самої методології та формування нових наукових теорій і дисциплін у постнекласичну добу (теорія інформації,