використання методу пізнання окремо взятої науки при вивченні об'єктів іншої науки (застосування математичних досліджень у біології, соціальних і гуманітарних науках);

використання однієї й тієї ж наукової теорії або знайденої закономірності при дослідженні різноманітних об'єктів (наприклад, синергетична інтерпретація і природної, і соціальної (історичної) дійсності).

На цій підставі акцентованих і детермінованих міжнаукових зв'язків класифікація міжпред- метних зв'язків набуває такого вигляду:

міжпредметні зв'язки, що базуються на дослідженні одного й того ж об'єкта (наприклад, людини) у різних навчальних предметах;

міжпредметні зв'язки, засновані на використанні одного й того ж методу (методології) пізнання або методики дослідження в різних навчальних дисциплінах (наприклад, системно-синергетичний підхід при вивченні професійно орієнтованих дисциплін);

міжпредметні зв'язки, що ґрунтуються на використанні одного й того ж закону (або теорії) у різних навчальних предметах (у якості прикладу можна запропонувати теорію функціональних зв'язків Анохіна- Судакова, що успішно застосовується у фізіології, психології, педагогіці й реабілітаційній справі);

міжпредметні зв'язки, що базуються на використанні одного й того ж прийому діяльності при навчанні різних навчальних предметів (прикладом такого прийому може слугувати метрологічний контроль, що застосовується і в спортивних дисциплінах, і в процесі здійснення реабілітаційних дій, і при вивченні широкого кола професійно орієнтованих навчальних дисциплін у навчанні фізичного реабілітолога).

Стратегічною метою розвитку незалежної Української держави є нова людина, духовно багата, морально загартована й творчо цілеспрямована; в умовах демократизації на шляхах формування в нашій країні громадянського суспільства надзвичайно гостро постає питання переорієнтації навчально-виховного процесу у вищій школі з метою підсилення та всебічного розвитку аксіологічного (ціннісного) ставлення особистості майбутнього фахівця до професійної справи, якій він покликаний служити щиро, сумлінно й чесно.

У якості ціннісного пріоритету міжпредметні зв' язки створюють сприятливі можливості й умови щодо збагачення педагогічного простору, оскільки вони є не просто однією зі стратегій пізнання, але й становлять доволі могутній чинник впливу на особистість того, хто навчається, чинник розвитку її сил, здібностей, креативних можливостей; можуть створюватися реальні умови для вдосконалення суб'єкта процесу професійної підготовки - майбутнього фізичного реабілі- толога.

Ціннісний підхід дозволяє дещо інакше трактувати класифікацію міжпредметних зв'язків з урахуванням особистісно-орієнтованої освіти, якій в останні роки приділяється пріоритетна увага в педагогіці.

У цьому плані в низці робіт обговорюється питання про професійну відповідальність - інтегративну якість особистості фахівця; ця відповідальність характеризується вільно обраним, критично осмисленим із позицій професійних обов'язків прагненням добросовісного, творчого виховання своїх професійних функцій та якостей; важлива також соціальна зрілість і визначення професійної позиції [10; 11; 12].

Міжпредметні зв'язки, у свою чергу, виконують виховну, розвивальну й, по суті, справи детермінуючу роль завдяки інтеграції знань, підвищенню в тих, хто навчається, продуктивності психофізіологічних процесів і, отже, більш природному становленню професіоналізму взагалі й професіональної відповідальності зокрема.

Основними й ключовими в цьому важливому процесі підготовки майбутніх фізичних реабіліто- логів прийнято вважати сприятливі зміни у структурі духовно-морального розвитку особистості того, хто навчається, її ставлення до збагачення своїх знань і в цілому вдосконалення пізнавального процесу; появі всіх цих позитивних тенденцій і сприяють міжпредметні зв'язки. Використання міжпредметних зв'язків в аксіологічному контексті дозволяє істотно поглибити їх освітньо-виховне значення, розширити кругозір, уміння об'єктивно розбиратися в навколишній дійсності.

Отже, аналізуючи й систематизуючи думки та зафіксовані положення дослідників в опублікованих інформаційних джерелах, ми можемо говорити про такий поділ міжпредметних зв'язків (з урахуванням аксіологічного підходу):

міжпредметні зв'язки, що сприяють формуванню стійких і конкретних знань у тих, хто навчається, а також необхідних умінь оперувати загальнонауковими методами пізнання навколишнього світу (моделювання, аналогія, абстрактне мислення, узагальнення тощо;

міжпредметні зв'язки, що ілюструють моральні аспекти науки, а також формують загальнолюдські цінності, громадянські, патріотичні та моральні почуття й переконання особистості;

Аксіологічний підхід таким чином дозволяє більш широко, ніж звичайні гносеологічний або когнітивний підходи, спиратися на дані різних наук - природничо-наукових дисциплін, математики, історичної науки, технічних наук, мистецтвознавства, філології, психології, філософії, соціології тощо.

Аксіологічний підхід може бути доповнений ще одним важливим методологічним підходом. Ми маємо на увазі культурологічний, що знаменує собою холістичність (цілісність), багатогранність і завершеність багатоаспектних явищ дійсності.

Культурологічний підхід до осмислення сутності міжпредметних зв'язків дозволив нам говорити про такий поділ міжпредметних зв' язків:

міжпредметні зв' язки, які охоплюють інформацію, що розкриває об'єкт-об'єктні відносини у природі, розвитку людини;

міжпредметні зв'язки, що охоплюють інформацію про об'єкт-об'єктні відносини, які мають безпосереднє значення для людини та її життєдіяльності;

міжпредметні зв'язки, які спираються на інформацію про суб'єкт-суб'єктні взаємини в системі життєдіяльності людини, її взаємодії, стосунки, особистісне спілкування з іншими людьми;

міжпредметні зв'язки, які передбачають інформацію про суб'єкт-об'єктні відносини, ставлення людини до навколишньої дійсності.

Культурологічний підхід може ефективно слугувати в якості методологічного базису встановлення змісту міжпредметних зв'язків і посісти гідне місце у вирішенні широкого кола проблем, у тому числі й окреслених нами в цій роботі.

Щодо підтримки внутрішньої тенденції освітньо-виховного процесу до самоорганізації, акумуляції й розвитку широкого спектра можливостей культури суспільства й окремої людини ми повинні звертати увагу на плідність і перспективність культурологічного підходу.

Стосовно культурологічного підходу у використанні міжпредметних зв'язків в освітньо- виховному процесі, то за своїм змістом він повинен розбудити у студента вищої школи бажання залучитися до загальнолюдських гуманістичних цінностей і цінностей своєї нації та своєї етноте- риторіальної освіти (регіону), відкривати закони природного й суспільного розвитку, конструктивно-моделююче мислити, домогтися високої професійної компетентності, збагачуючи