Мова й мовлення, що складають комунікативний бік професійної діяльності економістів, є системою складних взаємодій ділових партнерів у вирішенні професійних проблем, обміні інформацією. "У сучасній науці розрізняють поняття: мова і мовлення. Перше трактується як система фонетичних, лексичних, граматичних засобів спілкування людей; друге - процес цього спілкування" [7, с. 180]. І.А. Зязюн вважає, що "мовлення - це функціонування мови" [8, с. 78]. У свою чергу, "мова як сутність, як специфічна знакова система виявляється в мовленні" [8, с. 67]; є "основним засобом спілкування і взаємного розуміння в людському суспільстві" [4, с. 213].

На думку Т.І. Вендіної, "мова й мовлення утворюють єдиний феномен людської мови, але кожний з них має свої характеристики:

мова - це засіб спілкування, мовлення - це створений цим засобом вид спілкування, тобто мовлення - це втілення й реалізація мови, яка через мовлення виконує свою комунікативну функцію;

мова абстрактна, формальна, тоді як мовлення матеріальне, в ньому концентрується все, що є у мові, воно складається з артикульованих звуків, що сприймаються на слух;

мова стабільна, пасивна й статична, мовлення - активне й динамічне, для неї характерна висока варіативність;

мова є надбанням суспільства, в ній відображається "картина світу" народу, який нею говорить, тоді як мовлення

індивідуальне, воно відзеркалює досвід індивідума;

мова й мовлення мають різну організацію: для мови характерна рівнева організація, для мовлення - лінійна, мовлення являє собою послідовність слів, пов'язаних у потоці, мова ж вносить у цю послідовність ієрархічні відношення;

мова незалежна від ситуації й обставин спілкування, мовлення ж контекстно й ситуативно обумовлене, у мовленні одиниці мови можуть набувати ситуативні значення, яких вони не мають у мові" [9, с. 28].

Актуальною є проблема формування у студентів-економістів правильного усного мовлення, практичного оволодіння ним. "Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, так і результат цього процесу - усні вирази" [8, с. 68]. "Правильність - одна з характеристик культури мови" [8, с. 78]. "Під терміном "культура мови" розуміють відповідність її не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, які свідчать про її комунікативну досконалість. Це точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність" [8, с. 78]. Відповідно "культура мовлення визначається такими якостями:

точність (відбір мовних засобів для висловлювання, адекватного змісту думки того, хто говорить або пише);

ясність (доступність сприйняттю того, кому воно адресується);

чистота (незасміченість діалектизмами, вульгаризмами, перекрученими словами, доцільність використання мовних засобів);

багатство лексичного запасу, логічне сполучення слів;

різноманітність синтаксичних конструкцій, грамотність їх;

змістовність, художня виразність;

орфоепічна та орфографічна грамотність" [7, с. 180].

Поряд з усним мовленням існує писемне мовлення. На думку Н.Я. Потелло, писемне мовлення відрізняється від усного за такими аспектами:

"за формою вираження. Писемне мовлення фіксують графічними знаками. Воно може передаватися за допомогою як літер, так і малюнків, схем, формул та інших символів;

писемне мовлення завжди спирається на усне і є вторинним від нього. Воно

завжди фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається зорово;

писемне мовлення - це в основному форма монологічна. У художній літературі зустрічаються діалоги;

писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;

для писемного мовлення характерні тр а диці йна ф о р ма в ик ладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень;

у письмовому мовленні тексти розрізняють за сферою спілкування (ділові папери, накази, накладні, квітанції тощо).

Основним видом письмового тексту ділового мовлення є документ. Слово "документ" означає певний засіб інформації про явища чи діяльність людей у суспільстві. Документ є письмовим доказом діяльності установи чи людини. У ньому фіксується інформація для подальшої діяльності чи історії" [10, с. 18].

Враховуючи той факт, що мова й мовлення у його різновидах є засобом спілкування економістів, вбачаємо за необхідне дати визначення поняттю "професійне мовлення" економіста.

Ми вважаємо, що професійне мовлення економіста - це мовленнєва діяльність, у процесі якої економіст лаконічно формулює свою думку і висловлює її за допомогою системи мовних засобів, лексичний зміст яких містить спектр спеціальної професійної термінології. Дане висловлювання має бути логічним, послідовним, аргументованим, зв'язним і цілісним.

Формування професійного мовлення ми розглядаємо як педагогічний процес, систему методів та прийомів і спеціальних вправ, спрямованих на формування у студентів- економістів професійного мовлення як засобу взаємодії у просторі європейської комунікації. Одним із методів, що ліг в основу нашої експериментальної роботи по формуванню професійного мовлення студентів-економістів у процесі вивчення англійської мови, є створення мовленнєвих навчальних ситуацій, які максимально наближені до типових ситуацій реального спілкування на професійну тематику.

Дослідно-експериментальна робота з даної проблеми проводиться з 2002 р. на базі економічного факультету МДГУ ім. П. Могили. До 2002-2003 навчального року згідно з програмами кафедри англійської мови МДГУ ім. П. Могили студенти 2 роки вивчали курс "General English", а 3-й рік відводився на вивчення курсу "Professional English". З 20032004 навчального року курс "General English" розрахований на 1 рік, а курс