УДК 378(477)

Модель процесу розвитку університетської системи освіти: графічна форма

Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, необхідні для забезпечення сталого розвитку університетської системи освіти. Запропоновано наочну форму представлення процесу розвитку, яка дозволяє зробити висновок про пріоритетність своєчасної зміни поколінь ключових осіб університету.

Organizational and pedagogical conditions necessary for providing of steady development of the university system of education are grounded. A visual form of the development process's presentation, which allows to make a conclusion concerning the priority of a well-time change of generations of the key persons at the university, is offered. Людство переходить на керований розвиток, спрямований на досягнення загальних цілей, які гармонійно враховують потреби та можливості всіх людей без винятку. При цьому враховуються не лише потреби сьогодення, але й можливість існування і майбутніх поколінь. Така концепція сталого розвитку набула майже культового звучання, коли у 1987 році комісія ООН під керів-ництвом Г.Х. Брунтланд опублікувала звіт "Наше спільне майбутнє". Визначення комісії говорить лише те, що сталий розвиток означає розвиток, який не збіднить майбутнє. Досягнення сталості розуміється у тому сенсі, щоб рівень використання ресурсів був достатнім для забезпечення гарного життя населення та знаходився в межах екологічних можливостей довкілля. З одного боку, збільшення чисельності населення й обсягів виробництва не повинно виштовхувати людство за межі сталих екологічних можливостей щодо поновлення ресурсів і поглинання відходів. З другого боку, після досягнення цих меж виробництво і відтворення населення повинні здійснюватися виключно з метою репродукування. Кількісне зростання повинно припинитися, тоді як якісне поліпшення повинно продовжуватися.

Зростання швидкостей у всіх процесах діяльності людини, докорінність змін соціально- економічних відносин в Україні потребують відповідальних змін і в освітянській галузі. Класична педагогічна спадщина А.С. Макаренка безпосе-редньо звертає увагу дослідників на цей феномен: "Педагогіка - річ перш за все діалектична, не може бути встановлено ніяких абсолютних правил педагогічних мір чи систем. Усіляке догматичне положення, що не виходить з обставин і вимог даної хвилини, даного етапу, завжди буде порочним" [8, с. 362]. Тобто розвиток є необхідною умовою перш за все самої педагогічної дії, педагогічної науки та практики. На нашу думку, без взаєморозвитку студентів, професорсько-викла-дацького персоналу,

навчально-виховного процесу, науки неможливо досягти головної мети - сформувати особистість.

Глобальний характер змін цивілізації у напряму інформатизації суспільства викликає занепокоєння. Нівелювання культур в єдину постіндустріальну культуру рівнозначне знищенню генофонду життя, живого у біосфері.

Цивілізація повинна бути коаліцією культур [14]. Фактично необхідний поліморфізм форм та направлень еволюції культур. Як зауважує О.С. Разу-мовський, аналізуючи концепцію сталого розвитку людства як біосоціальної системи, слід визначити дію загальносистемного закону, за яким стала та надійна лише така система, у якій усі основні елементи та підсистеми також надійні та усталені [14, с. 6]. Спираючись на висновки О.С. Разумовського стосовно сталого розвитку людства, ми дійшли висновку, що сталий розвиток університетської системи освіти може бути забезпечений такими шляхами: підсилення гуманізації всіх відношень між людьми на всіх рівнях університетської системи освіти знизу догори; перетворення справи керівництва та управління зі сфери користолюбства та безвідповідальності у сферу наукового, високопрофесійного управління; зупинення маніпулювання громадською свідомістю в особистих цілях введенням контролю з боку громади над засобами масової інформації; створення психологічних умов для об'єднання людей, для їх кооперації у всіх сферах університетської діяльності, для запобігання розриву та втрати покоління в ланцюзі передачі знань, умінь та навичок наукової та педагогічної роботи; звуження сфери дій ніким не контрольованої нега-тивної активності людей, їх груп; поширення сфери дій в університетському середовищі позитивної активності людей, їх груп.

Усталеність соціального розвитку університетської системи освіти значною мірою залежить від вирішення двох проблем. По-перше, професорсько-викладацький склад університету як основа у наданні навчальних послуг повинен використовуватися з максимальною ефективністю. У цьому визначається загальнодержавний та соціальний інтерес, і він у багатьох складових співпадає з потребами керівництва закладу. Як зауважує В.В. Бобров, протиріччя несе непрямий характер і визначається відмінністю потреб за результатами трудової діяльності: суспільство зацікавлене у кількісних та якісних показниках як навчальних послуг, так і випускників, а

керівництво деяких закладів вважає ефективність як співвідношення максимальної платні за власну керуючу діяльність при мінімальних витратах на забезпечення нав-чального процесу.

Абсолютизація тієї чи іншої тенденції небезпечна для суспільства. У першому випадку можливе панування витратного принципу використання професорсько-викладацького складу, у другому - суспільство може втратити багато форм та видів освітніх послуг, навчання спеціалістів за специфічними напрямами з урахуванням збитковості їх підготовки [5, с. 50]. Крім того, за результати надання освітніх послуг фінансові надходження слід поділити між членами трудового колективу закладу. Коефіцієнт, що характеризує співвідношення максимального рівня заробітної платні до мінімального, у Радянському Союзі з різних джерел складав 4-6 до 1 [15, с. 203]. Наприкінці 90-х років у Росії він зріс до рівня 25-30 до 1 [4, с. 16].

Як визначає В.В. Бобров, такий глибокий розрив не сприяє сталому характеру соціального розвитку, але попереднє співвідношення викликало незадоволення у суспільстві і визначалося як "уравніловка", яка не сприяла реалізації потенціалу спроможних та

заповзятливих людей. Тільки систематизована робота державних органів управління освітою, яка спирається на активну громадську діяльність науково-педагогічної громади, дозволить своєчасно знаходити пара-метри сталого розвитку системи освіти та