Коли характер зміни продуктивності кожної з груп науково-педагогічного персоналу не симетричний, тоді продуктивність всієї освітянської системи має або ділянку зростання (позиція 3 на рис. 1, а), або ділянку спаду (позиція 4 на рис. 1, а). Тобто на рис. 1, а графічно зображено можливі варіанти змін у продуктивності освітньої системи впродовж зміни чотирьох поколінь науково-педагогічного персоналу, при прийнятих припущеннях.

Якщо прийняти, що зміна кожного з поколінь науково-педагогічного персоналу відбувається раніше, ніж природним шляхом, коли з часом ще не знижується продуктивність діючого персоналу, а наступне покоління науково-педагогічного персоналу вже починає активно впливати на діяльність освітньої системи (позиція 5 на рис. 1, />). тоді сумарна продуктивність усієї системи має ділянку зростання. Ця ділянка у часі існує лише впродовж сумісної діяльності обох груп, поколінь науково-педагогічного персоналу, і має як зростаючу, стабільну, так і регресивну ділянку.

Коли зміна поколінь науково-педагогічного персоналу відбувається із запізненням (позиції 6, 7 на рис. 1, Ь), тоді сумарна продуктивність усієї освітньої системи має явно виражену ділянку занепаду. Можливо зробити висновок, що своєчасність заміни, ротації поколінь науково- педагогічного персоналу має вирішальне значення, вплив на сталість усієї освітньої системи у процесі її життєдіяльності.

Кожне з поколінь науково-педагогічного персоналу має свій рівень продуктивності чи характеризується своїм рівнем, величиною індексу розвитку, тоді можливі варіанти сумарної про-дуктивності всієї освітньої системи мають як ділянку зростання (позиція 8 на рис. 1, с), так і ділянку занепаду (позиція 9 на рис. 1, с).

Природним є також припущення, що кожне з наступних поколінь науково-педагогічного персоналу починає втілювати свій особистий вплив на продуктивність усієї освітньої системи не з нульового рівня, а з іншого, відмінного від нульового, вже здобутого попереднім поколінням. У цьому випадку спостерігається стрибкоподібний характер зміни продуктивності всієї освітньої системи (позиція 10 на рис. 1, с), у точці біфуркації розвитку. Також природно припустити, що наступне покоління науково- педагогічного персоналу починає впливати на продуктивність усієї освітньої системи не з сорокарічного віку, а раніше. У цьому випадку продуктивність усієї освітньої системи (позиція 11 на рис. 1, с) має позитивну динаміку.

Якщо зміна поколінь науково-педагогічного персоналу відбувається щоразу з нового, більш високого, рівня розвитку освітньої системи (позиції 12, 13 на рис. 1, d) і при цьому кожне з наступних поколінь науково-педагогічного персоналу починає впливати на результативність усієї освітньої системи без затримок і навіть з незначним випередженням (позиція 14 на рис. 1, сі) та кожне з наступних поколінь науково- педагогічного персоналу має свою власну продуктивність вищу, ніж попереднє (позиція 15 на рис. 1, d), тоді сумарна продуктивність усієї освітньої системи має позитивну динаміку розвитку від покоління до покоління.

ЛІТЕРАТУРА

Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. - М.: Политиздат, 1989. - 335 с.

Акофф Р. Искусство решения проблем / Пер. с англ. - М.: Мир, 1982. - 224 с.

Арнольд В.И. Теория катастроф. - 3-е изд., доп. - М.: Наука; Гл. ред. Физ-мат. лит., 1990. - 128 с.

Бобров В.В. К постановке проблемы "устойчивое развитие общества" // Гуманитарные науки в Сибири. - 1996. - № 1. - С. 14-19.

Журавський B.C. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. - 416 с.

Зязюн І. А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 302 с.

Каддафи М. Зеленая книга. - М.: Международные отношения, 1989. - 183 с.

Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8 т. Т. 7. Педагогика. Коммунистическое воспитание. Советская детская литература. Литературное творчество / Под ред. М.И. Кондакова и др.; Комментарии Л.Ю. Гордина, А.А. Флорова. - М.: Педагогика, 1986. - 318 с.

Масуда Й. Гіпотеза про генезис HOMO INTELLIGENS // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Віталій Лях. - Київ: Либідь, 1996. - С. 335361.

Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития. - М.: Наука, 1987. - 303 с. (Серия "Академические чтения").

Новая парадигма развития России в XXI веке. Комплексные исследования проблем устойчивого развития: идеи и результаты / Под ред. В.А. Коптюги, В.М. Матросова, В.К. Левашова. - 2-е изд. - М.: Academia, 2000. - 416 с.

Новиков A.M. Российское образование в новой эпохе: Парадоксы наследия, векторы развития. - М.: Эгвес, 2000. - 272 с.

Ортега-і-Гассет Хосе. Місія Університету // Ідея Університету: Антологія / Упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, 3. Рибчинська; Відп. ред. М. Зубрицька. - Львів: Літопис, 2002. - С. 67-107.

Разумовский О.С. Три подводных камня концепции устойчивого развития человечества / Інститут философии и права СО РАН. - Новосибирск, 1997. - С. 3-8.

Удотова Л.Ф. Соціальна статистика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 376 с.

Фромм Е. Революція надії // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Віталій Лях. - К: Либідь, 1996. - С. 135-192.