УДК 378

Букач М.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили

Проблеми практичної підготовки молодого фахівця в умовах університетської освіти

Розглядаються роль та місце практичних форм навчання в системі університетської освіти. Приділяється увага проблемі розбудови навчального плану, виходячи з потреб не лише набуття знань, а й формування практичних вмінь та навичок.

The role of practical form of the education in the University system is considered. Great attention is paid to the problem of the development of curriculum from the point of view not only of getting knowledge but also of forming practical skills a experience. Аналізуючи розвиток вищої освіти в Україні, ми можемо констатувати досить повільні темпи її реформування й пристосування до умов ринкової економіки. Ця невідповідність освіти умовам ринку наочно простежується у тому, що значна частина випускників вищих навчальних закладів поповнює лави безробітних. З точки зору ринкової економіки така освіта дорого коштує суспільству і є нерентабельною. Отже, виникають питання: якого фахівця потребує українське суспільство на сучасному етапі економічного розвитку? І що слід зробити, аби покращити ситуацію?

Сучасні роботодавці зацікавлені у

Нормальне училище без практичної школи при ньому - те ж саме, що медичний факультет без клШки; але i одна педагогiчна практика без теорИ' - те ж саме, що знахарство у медицинi [4, с. 19].

К.Д. Ушинський

розширенні посадових обов'язків працівників й наданні їм більших повноважень. Адже це дозволяє скоротити кількість керівників середньої ланки, контролюючі посади, а також заощадити час на прийняття рішень. Але водночас від працівників вимагається вміння швидкого сприйняття, обробки великих масивів виробничої інформації, а також вміння знаходження оптимальних рішень у нестандартних професійних ситуаціях. Як бачимо, ринок вимагає не тільки наявності знань, а в першу чергу - вмінь застосувати ці знання у нових незвичних умовах, тобто мова йде про сформованість практичних вмінь та навичок. З цього приводу, у 1990 р. міжнародною групою експертів під егідою науково-дослідних установ ЮНЕСКО було проведене цікаве, на нашу думку, дослідження. Експерти оцінювали знання та вміння 13-річних школярів багатьох країн світу. Проведений експертами аналіз дав наступні результати. За рівнем знань учнів утворилася така ієрархія: "Угорщина, Словаччина, СРСР, Англія, Канада, Франція, Ізраїль. [...] За рівнем вміння діяти в нестандартних ситуаціях ієрархія змінилася і мала наступний вигляд: Ізраїль, Канада, Франція, Угорщина, Англія, СРСР, Словаччина". Як бачимо, вже на рівні середньої школи наша система освіти переважає західні системи щодо надання учням теоретичних знань, але поступається у напрямку формування практичних вмінь та навичок. Слід зазначити, що у вищих навчальних закладах це відставання стає більш разючим, і як результат - незадоволення роботодавців рівнем набутих професійних вмінь та навичок молодими фахівцями, а отже, й проблеми з працевлаштуванням.

Питанню використання практики як могутнього засобу активізації процесу професійного становлення молодого фахівця присвятили свої праці багато науковців. На нашу думку, є потреба відзначити праці таких науковців: Т.Ф. Білоусової, Л.О. Булатової, М.П. Задесенця, Н.В. Кузьміної, С.О. Сисоєвої, В.О. Сластьоніна, Г. В. Шевцової, В. О. Сухомлинського.

Великого значення надавав практичним формам діяльності для професійного становлення педагога В.О. Сухомлинський: "Без участі у виховній роботі уся педагогічна культура, усі знання педагога є мертвим багажем" [3, с.16].

Т.Ф. Білоусова вважає, що практика дає можливість студентам усвідомлювати необхідність набуття теоретичних знань, накопичує практичний досвід у роботі, що сприяє активізації творчої діяльності, а це, в свою чергу, веде до інтенсифікації процесу професійного навчання.

С.О. Сисоєва розглядає практичні форми навчання як лабораторію, в якій відбувається формування молодого фахівця, безпосередня підготовка його до професійної діяльності.

Г.В. Шевцова розглядає проблему виховання професійної активності студентів університету у процесі неперервної практики. У результаті дослідження автор зробила висновок, що активність - це активність особистості, яка виявляє готовність та прагнення до дій і яка проявляється у свідомій організованій та цілеспрямованій взаємодії з об'єктом діяльності. Отже, стрижнем професійної активності студентів в умовах університету є практична діяльність.

Розвиток практичних форм навчання пройшов складний шлях, де успіхи i досягнення чергувалися з гіркотою поразок і розчарувань. У країнах Заходу також розроблялося це питання, і були тут певні досягнення. Тому вважаємо, що, розглядаючи становлення виробничої практики, не можна ігнорувати досвід інших країн у підході до вирішення цієї проблеми.

Систему практичного навчання у вищих навчальних закладах ФРН розглянемо на прикладі підготовки майбутніх вчителів. У проведенні виробничої (педагогічної) практики провідну роль надано ментору (шкільний вчитель), у здійсненні керівництва практикою, в обов'язки якого входить: забезпечення практикантів інформацією про ситуацію у школі та класі, складання робочих планів проходження практики разом з практикантом, систематичне залучення студентів до повсякденної роботи з навчання, безпосереднє керівництво практикою, обговорення уроків практикантів та письмова оцінка досягнень студента за період практичного навчання. За свою роботу вчитель одержує грошову компенсацію або зниження погодинного навантаження: на одного практиканта - 2 години, на двох - 3 години. Більше трьох практикантів, як правило, мати не дозволялося. Вельми складні завдання, які стоять перед ментором, потребують не тільки вмінь працювати з дітьми, але й знань психології дорослих, умінь передавати їм свій практичний досвід.

На старших курсах студенти включаються до другої фази практичної підготовки - стажистської практики, яка проходить