Цікавий i своєрідний досвід практичної підготовки молодих фахівців у Франції. Тут після складання теоретичних іспитів в університеті майбутні спеціалісти зараховуються в регіональний центр, де протягом 27 тижнів проходять практичну підготовку. Радниками в регіональному центрі (РЦ) працюють кращі фахівці, за якими закріплюються стажисти. Як відзначають фахівці, така практична підготовка давала позитивні результати. Цьому значною мірою сприяє організація керівництва практикою, яку здійснює директор РЦ. Він складає списки педагогічних радників і визначає основні напрямки їх роботи, здійснює постійний контакт із директорами баз практики, де практикуються стажисти. Він же здійснює контроль, який супроводжується збором, систематизацією матеріалів з проходження практики кожного стажиста. У подальшому зібрані матеріали, які в основному складаються зі звітів та спостережень радників, йдуть до екзаменаційної комісії. Причому студент, який не склав іспит з практики, не одержує диплома й не допускається до професійної діяльності. Таким чином, в університетах Франції простежується чітке розмежування теоретичного і практичного навчань. Але завдяки добре організованому керівництву, ретельному добору радників та баз, де буде проходити практика, чіткій взаємодії радників РЦ та їх незалежності від університетів вдалося досягти позитивних результатів у практичному навчанні студентів.

Вивчаючи питання підготовки молодих кадрів у різних країнах, ми звернули увагу на підхід до цієї проблеми з боку угорських вчених, які визначили для суспільства дві найважливіші галузі - це медицина та педагогіка. А отже, саме у цих галузях було звернуто особливу увагу на практичне навчання. Зокрема, угорські вчені вважали, для того, щоб лікувати чи виховувати людину, потрібно мати Божий дар, як казали в давнину, чи талант, як кажуть тепер. Тобто мова йде про надання педагогі ц і та медицині сприятливих пріоритетних умов розвитку, залучення до цих сфер діяльності найбільш талановитих молодих людей. Спрямувавши свої зусилля на відбір талановитої молоді, яка має нахил до педагогічної і медичної діяльності, угорці з перших кроків зіткнулися з двома проблемами: по-перше, що робити з тими студентами, котрі протягом перших років навчання не виявили здібностей до педагогічної та медичної діяльності; по-друге, як вирішити питання діагностики професійної придатності студентів, щоб одержати найбільш об'єктивні дані. Що стосується першої проблеми, то вона була вирішена завдяки тому, що студентам педагогічних та медичних вузів, які не проявили здібностей до професійної діяльності, було надане право переходу у будь-який інший вуз без іспитів. Вирішуючи питання діагностики на професійну здатність, угорські вчені, крім традиційних тестів та співбесід, особливу увагу звернули на практичну роботу студентів. Вони дійшли висновку, що лише практична робота подає найбільш об'єктивні дані про професійні здібності студентів. Виходячи з цього, була розроблена низка практик, що мали професійну спрямованість. I найбільш цікавим є те, що значна частина часу, відведеного на практичну роботу, використовується саме на перших курсах навчання. Це дозволило протягом першого та другого курсів визначити студентів, які проявляють нахил до педагогічної та медичної діяльності, і спрямувати основні кошти на їх виховання. Ми вважаємо, що в угорському підході до підготовки педагогічних та медичних кадрів є раціональні зерна, котрі слід використати на українській освітянській ниві. Перший важливий момент той, що виховання та лікування людей потребує залучення найбільш здібних і талановитих фахівців. Для вирішення цього питання потрібна підтримка й зацікавленість держави. Другий момент - це те, що практичне і теоретичне навчання повинні здійснюватися одночасно, без суттєвого розриву у часі. Третій - стосується спеціалізації та професійної спрямованості окремих видів практик. Четвертий - спрямований на те, що основні кошти й навчальні години потрібно витрачати на тих студентів, котрі виявили нахил до фахової діяльності.

Як свідчать дослідження, у навчальних закладах США останнім часом особлива увага приділяється проведенню педагогічної практики. У коледжі практика починається з першого року перебування студента у навчальному закладі і триває протягом усіх років навчання. Практична робота студентів проводиться в базових школах-лабораторіях, при вищих навчальних закладах, а також у школах-лабораторіях, розташованих у віддалених від навчального закладу школах.

У школах-лабораторіях класи обладнані замкненою системою телебачення, створені умови для спостереження за уроком, не заважаючи його природному розвитку й можливості вести одночасно обговорення того, що відбувається у класі. Така форма проведення практики особливо активно використовується у перші роки практичного навчання у коледжах. На останніх же курсах студенти переходять до активних форм практичної діяльності.

Практична підготовка фахівців в університеті відрізняється від підготовки у коледжах. Тут основний наголос зроблено на надбання теоретичних знань. У зв' язку з різноманітністю програм практичної підготовки вчителів час, початок та тривалість практики всюди різні, але в основному цей вид педагогічної діяльності припадає на IV курс. Слід також зазначити, що педагогічна практика в університетах США не набула широкого розповсюдження з причин труднощів організації