УДК 376.42:[37.03:78] 

Богданцева І.П.

РІВЕНЬ СФОРМОВАНОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

У статті описується становлення поняття про дітей із затримкою психічного розвитку, а також про різноманіття термінів, які пояснюють дане явище. Також у статті подаються відомості про особливості емоційної сфери молодших школярів із затримкою психічного розвитку. В кінці зазначеної статті описано дослідження з порівняння сформованості емоційної сфери молодших школярів із затримкою психічного розвитку та дітей дошкільного віку, що нормально розвиваються.

Ключові слова: молодший шкільний вік, діти із затримкою психічного розвитку, емоційна сфера.

В статье описуется становление понятия о детях с задержкой психического развития, а также о разнообразии понятий, которые объясняют это явление. Также в статье подаются ведомости об особенностях эмоциональной сферы младших школьников из задержкой психического развития. В конце статьи описано исследование по сравнению сфор- мированности эмоциональной сферы младших школьников с задержкой психического развития и детей дошкольного возраста, что нормально развиваются.

Ключевые слова: младший школьный возраст, дети с задержкой психического развития, эмоциональная сфера.

In the article forming of the notion «psychologically retarded children» is described as well as the diversity of terms used to explain this phenomenon. Some facts concerning the emotional sphere of primary schoolchildren with problems in psychological development are given. The research aimed at the comparison of the emotional sphere of primary schoolchildren with problems in psychological development and children of pre-school age who develop normally is described. З початку ХХ століття економічний розвиток країн Європи і Америки зумовив підвищення вимог до освітнього рівня населення. Зокрема, виникло питання про диференціальну діагностику різних труднощів у навчанні у дітей. Важливо було виділити «перспективних» школярів і створити для них необхідні освітні умови. З одного боку, розвиток психіатрії, а з іншого - психометрії дозволили виявити деякі кількісні і якісні характеристики психічних процесів, необхідних для засвоєння шкільної програми. Перші дослідження учнів і розробка тестових нормативів показали, що недоліки когнітивного розвитку і особистісних властивостей значно заважають їх успішному навчанню.

Спільними зусиллями різних фахівців у перше десятиліття ХХ століття визначилася категорія школярів, яким було важко в засвоєнні шкільної програми, і вони ставали неуспішними учнями. Тестування А. Біне і Т. Симона встановило, що їх кількісні показники інтелекту нерідко займають проміжне положення між «нормою» і розумовою відсталістю [8, с. 151].

У міру вивчення психологічних особливостей даної категорії дітей збільшувалося число термінів для їх опису в спеціальній літературі:

субнормальні діти;

невиховані діти;

діти, що піддалися культурній депривації;

недисципліновані діти;

діти з мінімальною мозковою дисфункцією [1, с. 114].

В Україні про них писали як про дітей з:

низькою навченістю;

прикордоною розумовою відсталістю;

психічним і психофізичним інфантилізмом;

затримкою психічного розвитку;

як про школярів, які не встигають в школі [7, с. 20].

Найбільш розповсюдженим опинився термін «затримка психічного розвитку», який був запропонований Е. Крепеліном і В.І. Лубовським. Даний термін почав використовуватися у всіх офіційних документах, у більшості наукових досліджень [9, с. 116].

На сьогодні відомі медична, психолого- педагогічна і соціокультурна моделі затримки психічного розвитку. Найбільш розробленою є медична модель (Є.С. Іванов, В.В. Ковальов, В.В. Лебединський, І.Ф. Марковська, М.С. Певз- нер, Г.Є. Сухарєва тощо). Оскільки психолого- педагогічна та соціокультурна моделі є новітніми і менш розробленими, формулювання вичерпної і лаконічної дефініції затримки психічного розвитку ускладнюється.

Питаннями діагностики та корекції затримки психічного розвитку дітей першими почали займатися дефектологи Н.А. Бастун, І.Д. Бех, В.І. Бондар, Т.П. Вісковатова, Т.О. Власова, Т.В. Єгорова, С.Д. Забрамна, Т.Д. Ілляшенко, К.С. Лебединська, В.І. Лубовський, Н.А. Ніка- шина, М.В. Рождественська, Т.В. Сак, Р.Д. Тригер тощо.

Проблема затримки психічного розвитку учнів досить активно розглядалась і в загальному психолого-педагогічному напрямку (Т.Ю. Ан- дрющенко, А.М. Богуш, Н.В. Коробанова, Н.Ю. Максимова, Є.М. Мастюкова, Н.О. Мен- чинська, К.Л. Мілютіна, В.М. Піскун, М. Раттер, В.М. Ямницький тощо). Вона розкривається в роботах І.М. Агафонової, М.І. Безруких,

О. Дробінської, І.В. Дубровіної, С.І. Єфімової, Б.Г. Круглова, Н. Коцур, О.В. Скрипченка,

Г. Степанова, С.Г. Шевченко тощо.

Незважаючи на таку велику кількість сучасних дослідників, які працюють в даній сфері, уявлення про дітей із затримкою психічного розвитку в спеціальній літературі продовжують залишатися дискусійними. Цим терміном почали позначати слабковиражені відхилення в психічному розвитку. Психіатрами він частіше застосовувався по відношенню до дітей з незначною органічною недостатністю центральної нервової системи. В даному випадку ці діти не є розумово відсталими, але у більшості з них спостерігаються незрілість складних форм соціальної поведінки при цілеспрямованій діяльності на тлі швидкої виснажуваності, порушення працездатності і довільної уваги. Вказані клініко-психологічні особливості приводять до відставання в інтелектуальному розвитку, труднощів у навчанні.

У клінічних дослідженнях зустрічаються роботи, в яких затримка психічного розвитку включена в концепцію мінімальних мозкових дисфун- кцій. Порушення діяльності центральної нервової системи, що при цьому спостерігаються, є складними для опису і систематизації. В основному вони виникають в результаті кисневого голодування плоду у пренатальному періоді розвитку і під час пологів, що має назву асфіксія новонароджених. Відсутність грубих органічних пошкодженнях призводить до того, що діагноз «затримка психічного розвитку» не ставиться дітям відразу після народження. Лікар-педіатр в медичному висновку в перший рік життя дитини може написати про наявність «групи ризику» по неврологічному статусу або перинатальній енцефало- патії. Подібні діагностичні вказівки пізніше не