Психологічна компетентність дозволяє приймати ефективні рішення у певних ситуаціях.

Л.С. Колмогорова дотримується визначення компетентності, даного в роботі М.А. Холодної: «Компетентність - це особливий вид організації предметно-специфічних знань, що дозволяють приймати ефективні рішення у відповідній сфері діяльності» [4, с. 88]. При цьому основна відмінність між психологічною грамотністю та компетентністю, на думку Л.С. Колмогорової, заключа- ється в тому, що «грамотна людина знає, розуміє (наприклад, як поводити себе, як спілкуватися в тій чи іншій ситуації), а компетентна - реально і ефективно може використовувати знання у вирішенні певних проблем» [4, с. 88].

Ціннісно-смисловий компонент психологічної культури особистості являє собою сукупність осо- бистісно значимих і цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, позицій, відношень, вірувань у сфері психіки людини, її діяльності, стосунків з оточуючими. Рефлексія ж за своєю суттю є відслідковуванням цілей, процесу і результатів своєї діяльності щодо засвоєння психологічної культури, усвідомлення тих внутрішніх змін, які відбуваються, а також себе як особистості, що змінюється, суб'єкта діяльності й відносин. Свідоме ставлення особистості до свого життя, до себе в теперішньому, минулому і майбутньому є одним із показників психологічної культури особистості.

Дані компоненти, як зазначає Л.С. Колмогорова, не існують ізольовано один від одного, між ними можуть проявлятися взаємозв'язки: організація особистісної рефлексії дозволяє досягти перетворень у ціннісно-смисловій сфері, яка може вплинути на підвищення грамотності й компетентності.

На основі досліджень М.М. Обозова, Л.С. Кол- могорової та інших вчених у відділі психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України було запропоновано особистісний, реф- лексивно-ціннісно-креативний підхід до розуміння психологічої культури майбутнього фахівця [8]. Даний підхід означає за словами В.В. Рибалки, що «психологічна культура особистості вивчається, розвивається і актуалізується як феномен усвідомлення особистістю свого психологічного потенціалу як вищої цінності, ресурсу, потенціалу, що визначає високий рівень творення зовнішнього і внутрішнього світу» [8, с. 34].

На основі зазначеного підходу В.В. Рибалкою була визначена теоретична модель структури психологічної культури. До внутрішньо-особис- тісних складових психологічної культури відносяться, якщо розглядати її за «вертикальним», соціально-психолого-індивідуальним виміром особистості такі її види, як: комунікативна, мотиваційно-смислова, характерологічна, рефлексивна, едукаційна (культура розвитку та використання психологічних знань, умінь, навичок), інтелектуальна, психофізіологічна культура.

За «горизонтальним», діяльнісним виміром структури особистості В. В. Рибалка виділив такі її види, як психологічна культура потреб і мотивів діяльності, інформаційно-пізнавальна культура, культура цілепокладання або смислоутворен- ня, продуктивна культура, емоційна культура [8, с. 34-35].

З.Л. Становських, вивчаючи розвиток психологічної культури представників професій «соціономічного типу» (за Є.О. Клімовим), зокрема представників мас-медіа та соціальних працівників, зазначає, що з позицій особистісного, рефлексивно-ціннісно-креативного підходу у структурі психологічної культури можна умовно виділити такі базові компоненти: 1) ціннісний; 2) рефлексивний; 3) креативний (творчий). При цьому рефлексивний компонент полягає у високому рівні розвитку сфери самосвідомості соціального працівника, що проявляється у схильності до постійного рефлексивного самоаналізу, прагненні до самовдосконалення, оптимістичному і реалістичному ставленні до труднощів, почутті соціальної та особистої відповідальності [8, с. 188-189].

Аналіз педагогічних та психолого-акмеоло- гічних досліджень показує велике значення, яке відводиться розвитку професійно важливих якостей працівника. «Різні особистісні якості, що виступають факторами професійного становлення і розвитку професіоналізму, мають бути інтегровані у структуру особистості професіонала на якісно новому рівні - у процесі становлення його психологічної культури» [1, с. 578].

Г.П. Медвєдєва, Є.І. Холостова, А.Й. Капська, О.Г. Карпенко, З.Л. Становських великого значення надають формуванню професійно важливих якостей соціального працівника, оскільки особливість функцій соціальної роботи зумовлює необхідність органічного поєднання особистіс- них і професійних характеристик фахівця. До «професійно важливих» відносять систему основоположних особистісних якостей, гармонійне поєднання яких обумовлює ефективність діяльності майбутніх соціальних працівників.

Розглянемо основні професійно важливі якості соціального працівника, які так чи інакше визначають розвиток його психологічної культури. Так, О.Г. Карпенко виділяє три основні блоки особистісно-професійних якостей: ставлення до людей, ставлення до професійної справи, ставлення до самого себе [2]. А.Ю. Кованов до професійно бажаних особистісних характеристик, у першу чергу, відносить здатність до емпатії, внутрішній локус контролю, високий соціальний інтелект, відкритість, суб'єкт-суб'єктний характер стосунків, толерантність і вміння відчужуватися від власних установок, уміння слухати, терпіння, самовладання, стресостійкість [3].

Т.Д. Шевеленкова найважливішою характеристикою особистості соціального працівника називає його «гуманістичний потенціал» - ціннісну орієнтацію особистості, що визначає особистісний сенс професійної діяльності», а також «характеристику Я-концепції, Я-образу, що передбачає позитивне самоставлення, високу позитивну самооцінку (високий ступінь прийняття себе), а також позитивне очікуване ставлення з боку партнера по міжособистісній взаємодії» [3, с. 140].

Усі вищевказані професійно значущі якості в цілому характеризують рівень особистісної зрілості соціального працівника, що виступає індикатором сформованості і водночас основою розвитку його психологічної культури. А.О. Реан виділив чотири базові, фундаментальні компоненти особистісної зрілості: відповідальність, терпимість, саморозвиток та інтегративний компонент, який охоплює всі попередні і одночасно присутній у кожному з них, - позитивне мислення, позитивне ставлення до світу [7].

Важливим для соціального працівника є «інтернальний локус контролю» за Дж. Роттером, що має місце, коли особистість вважає саму себе відповідальною за все, що відбувається в її житті. В багатьох дослідженнях встановлено, що «інтернали більш упевнені у собі, більш спокійні і доброзичливі, більш успішні у професійній діяльності»