Узагальнюючи теоретичні положення вищезгаданих дослідників О.С. Штепа виділяє декілька основних рис, які називає «пропріумом зрілої особистості»: синергічність, автономність, конта- ктність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, здатність до децентрації та наявність власної життєвої філософії [11].

Для розвитку психологічної культури першочергове значення має мотивація саморозвитку та особистісного зростання майбутнього соціального працівника. Як зазначає А.О. Деркач, «особистість має оволодіти здатністю до проектування саморозвитку і до організації у межах своєї професійної діяльності умов для самореаліза- ції» [1, с. 575]. Потреба самоактуалізації фахівця із соціальної роботи - основоположна складова психологічної культури.

На основі досліджень Я. Л. Коломінського, В.А. Нікітіна, Г.І. Марасанова, Л.С. Колмогорової, В.В. Рибалки щодо виокремлення складових психологічної культури побудуємо власну теоретичну модель структури психологічної культури соціального працівника. Остання набуває такого вигляду:

Наше бачення структури психологічної культури соціального працівника як єдності внутрішньої та зовнішньої її складових полягає в наступному. Внутрішні структурні елементи психологічної культури проявляються під час виконання соціальним працівником практичних дій, операцій та поведінки в цілому, пов'язаної з професійною діяльністю та особистим життям. Даний компонент отримав назву «операційно-діяль- нісного» або «поведінкового».

Найважливішим, центральним елементом даної моделі ми вважаємо наступні складові внутрішньої психологічної культури: психологічну грамотність, психологічну компетентність, мотиваційно-ціннісний та емоційно-почуттєвий компоненти. Детальний розгляд усіх структурних елементів вказаної моделі з урахуванням взаємозв'язків та взаємовпливів планується здійснити у подальших публікаціях, а поки що у зв'язку з обмеженістю даного дослідження коротко окреслимо основні їх риси.

Психологічна грамотність розглядається як система психологічних знань, оволодіння інформацією про психологію (факти, уявлення, поняття, закони), психологічні та психофізіологічні процеси, яка накопичується людством, а також рівень знань про сутність психологічної культури. Професійні психологічні знання повинні бути засвоєні не тільки на інформаційному рівні, але й інтегруватись у структуру особистості і на рівні розгорнутих професійних умінь та навичок. Психологічна компетентність - це здатність ефективно використовувати психологічні знання на практиці, в тому числі й у процесі професійної підготовки. Даний компонент відображає рівень розвитку професійних здібностей, психологічних умінь та навичок.

Професійні знання та вміння мають перетворитися на професійні психологічні цінності. Мотиваційно-ціннісний компонент включає інтереси, прагнення, потреби, мотиви, цілі, особистісні сенси, психологічну спрямованість особистості, що пов'язана із сформованістю чіткої, свідомої системи гуманістичних ціннісних орієнтацій, найвищими з яких для соціального працівника виступає цінність людини та її життя.

Емоційно-почуттєвий компонент розглядається як здатність до саморегуляції, управління своїми емоціями, почуттями та станами. Психічна саморегуляція власних емоцій забезпечує майбутньому соціальному працівнику розвиток емоційної культури, дозволяє зберігати спокій у стресових ситуаціях.

В основі всіх вищеперелічених компонентів психологічної культури лежать професійно важливі якості, пронизуючи кожен із них і визначаючи рівень особистісної зрілості. До системи професійно важливих якостей і властивостей, які формуються і вдосконалюються у процесі становлення вказаних складових психологічної культури майбутнього соціального працівника, належить: здатність до рефлексії, цілісна позитивна Я-концепція та адекватна самооцінка, емпатія, внутрішній локус контролю (особистісна та професійна відповідальність), саморозвиток та само- актуалізація, гуманістична спрямованість, високий рівень толерантності у ставленні до інших, здатність до прийняття себе та прийнятття клієнта як беззаперечної цінності, володіння техніками конструктивної взаємодії, розвинений соціальний інтелект тощо.

У свою чергу, розвиток професійно важливих якостей значною мірою визначає рівень особисті- сної зрілості, а остання - рівень психологічної культури у певний проміжок часу. Психологічна культура на своєму вищому рівні становлення виступає як здатність особистості свідомо формувати, засвоювати, зберігати, примножувати і вчасно актуалізовувати означені компоненти, професійно важливі якості та складові особистіс- ної зрілості.

Слід враховувати, що всі складові всередині компонентів і компоненти структури психологічної культури в цілому взаємопов'язані, а міжком- понентні зв' язки взаємообумовлені.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Як видно з вищесказаного, психологічну культуру слід розглядати як інтегральну якість майбутнього соціального працівника, що включає в себе освіченість та основні параметри розвитку особистості. У зв'язку з цим він має володіти широким спектром психологічних знань, умінь і навичок, особистісно обумовлених якостей і здібностей.

Аналіз висвітлених у науковій літературі тео- ретико-методологічних підходів до визначення складових психологічної культури як комплексного інтегративного утворення та підготовки соціального працівника досить переконливо доводить, що структура психологічної культури є багатоаспектною і містить у собі два основні блоки: внутрішній та зовнішній. Взаємообумовлений розвиток психологічної грамотності, компетентності, мотиваційно-ціннісного та емоційного компонентів сприяють формуванню системи професійно-важливих якостей, яка, у свою чергу, проявляється на операційно-діяльнісному рівні при виконанні професійних завдань. Формування вищеперелічених складових психологічної культури є необхідною умовою професійного зростання фахівців із соціальної роботи і метою їх професійного самовдосконалення.

Проаналізувавши складові елементи та здійснивши спробу побудови теоретичної моделі структури психологічної культури майбутнього соціального працівника, ми плануємо розробити критерії та рівні сформованості, технологію її формування у студентів спеціальності «соціальна робота» в умовах ВНЗ. 

ЛІТЕРАТУРА

Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала. - М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2004. - 752 с.

Карпенко О.Г. Професійне становлення соціального працівника: навчально-методичний посібник. - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.

Кованов А.Ю. Личное и профессиональное Я в практике психосоциального консультирования // Мир психологии. - 2002. - № 2. - С. 135-143.

Колмогорова Л.С. Становление психологической культуры школьника // Вопросы психологии. - 1999. - № 1. - С. 83-91.

Коломинский Я.Л. Психологическая культура - условие и цель