соціального управління, підсистему (яка водночас сама є якісно своєрідною системою) декількох систем: управління суспільством, освітою і профтехосвітою. У складі відповідних систем управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти має своє місце, свої функції, які вимагають спеціального аналізу саме з огляду на їх структурний стан, що забезпечує органічний зв'язок цього управління як з кожною окремою системою, так і з усіма їх управлінськими елементами. За таким розглядом йдеться, насамперед, про зв'язок із загальнодержавними управлінськими структурами, які визначають своїми правовими актами, своїми рішеннями зміст управління фаховим зростанням працівників профтехосвіти.
Окремої уваги заслуговує і більш детальний розгляд двомірної сутності управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти - педагогічної та виробничої. Ця двомірність впливу галузевого педагогічного управління породжується поєднанням управлінських особливостей педагогічного та виробничого змісту. Так, відомо, що управління підвищенням кваліфікації працівників профтехосвіти полягає в організації педагогічного процесу, впровадженні в нього певної педагогічної доктрини і системи методичного забезпечення саме педагогічної підготовки тих, хто навчається. Проте в даному разі йдеться не про робочу організацію управління і навіть не про його наукові засади. Галузеве педагогічне управління, точніше, управління педагогічним процесом підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти, розглядається нами як особливе сполучення педагогічної творчості та галузевої технології. Тому управління виступає тут у вигляді специфічної галузево-педагогічної функціональної структури, яка включає до себе педагогіку лише як форму передачі виробничої, насамперед технологічної, інформації, що відіграє роль базової засади управлінської діяльності у цій галузі.
З методологічної точки зору управління освітою по відношенню до управління підвищенням кваліфікації працівників профтехосвіти є ієрархічно вищим елементом загальної структури державного управління. В той же час система управління освітою взагалі спроможна ефективно управляти переважно процесом передачі інформації, а не самою інформацією, яку має одержувати педагог закладу підвищення кваліфікації не лише як педагог, але і як фахівець з певної виробничої спеціальності. Тобто соціальна система намагається управляти підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти через загальноосвітянський управлінський механізм, центральним державним органом якого є Міністерство освіти і науки України, у той час як матеріальне виробництво, на яке спрямована діяльність педагогів профтехосвіти, має свої управлінські структури. Тому постійне узгодження інтересів цих систем, в тому числі упорядкування їх управлінських впливів, потребує не лише створення досить складної організаційної структури, здатної забезпечити творчий зв'язок управління профтехосвітою у площині підвищення кваліфікації її педагогічних кадрів з урахуванням потреб як системи освіти в цілому, так і виробництва. Необхідним є визначення методологічних засад, на яких, по-перше, ґрунтується подальший розвиток соціальної системи в цілому, по-друге, розвиток освіти та виробництва і, нарешті, зв'язки між ними.
Таким чином, внаслідок еволюційних змін, що відбуваються у суспільстві, з незворотною необхідністю відбувається і відповідний розвиток системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти. При цьому процес фаховим зростанням педагогічних кадрів профтехосвіти як соціально-системне явище здатний через систему освіти, яка вкладає в нього свій загальнокультурний потенціал, входити у виробничу систему, а через неї - у соціальну. Звідси систему підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти в ролі об'єкта управління необхідно досліджувати не лише як частку загальної управлінської системи суспільства, що має безліч зв'язків із системою управління суспільством, а також як частку соціальної системи, яким є виробництво.
ЛІТЕРАТУРА
Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М.: Наука, 1973. - 268 с.
Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука: В 2-х кн. - Кн. 1 / Редкол.: Л.И. Абалкин (отв. ред.) и др. - М.: Экономика, 1989. - С. 32.
Олійник В.В. Загальнотеоретичні підходи до управління і їх вплив на розвиток системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників // Шлях освіти. - 2003. - № 2. - С. 6-11.
Спивак В.А. Факторно-целевой подход к организации управления профессиональным образованием. - СПб.: Из-во СПбУЭФ, 1992. - 123 с.