УДК 378.013,2:81 '243 

Гришкова Р.О. 

АНГЛОМОВНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

У статті висвітлено сучасні концепції навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах нефілологічного профілю та обґрунтовано педагогічні засади англомовної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей до міжкультурної взаємодії.

Ключові слова: англомовна підготовка, студенти нефілологічних спеціальностей, міжкультурна взаємодія.

В статье освещены современные концепции обучения иностранному языку в высших учебных заведениях нефилологического профиля. Определены педагогические основы англоязычной подготовки студентов нефилологических специальностей к межкультурному взаимодействию.

Ключевые слова: англоязычная подготовка, студенты нефилологических специальностей, межкультурное взаимодействие.

In the article modern concepts of teaching English for specific purposes are highlighted. Pedagogical basics of the English language readiness for intercultural cooperation of students of non-philological specialities are confirmed.

Key words: the English language readiness, students of non-philological specialities, intercultural cooperation. Активні інтеграційні процеси в європейських країнах, приєднання України до Болонського процесу, завдання якого спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, впровадження загальноєвропейських стандартів підготовки конкурентоздатних фахівців зумовили виділення іншомовної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей як складника фахової підготовки випускників українських університетів.

Іншомовна підготовка студентів нефілологічних спеціальностей передбачає володіння випускниками університету сформованою мовною, мовленнєвою, соціокультурною та дискурсивною компетенціями на рівні В2-С1, що передбачено Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, де сказано, що «лише шляхом кращого оволодіння сучасними європейськими мовами можна полегшити спілкування та взаємодію між європейцями з різними рідними мовами заради підтримки європейської мобільності, взаєморозуміння і співпраці, та подолати упередження й дискримінацію» [1, с. 17]. Відповідно до цих Рекомендацій щодо рівня володіння іноземною мовою студенти вищих навчальних закладів повинні «володіти уміннями вільно висловлюватися без суттєвої витрати часу на пошук адекватних мовних засобів у процесі досягнення ними соціальних, академічних і професійних цілей» [1, с. 24]. Оскільки, за даними міжнародної організації International Business Monitoring, 80 % інформації у світових пошукових системах передається і зберігається англійською мовою, ми зосередили увагу саме на англомовній підготовці випускників нефілологічних факультетів ВНЗ до міжкуль- турної взаємодії.

Під міжкультурною взаємодією ми маємо на увазі готовність і здатність випускника університету до адекватної співпраці з представниками інших культур. Простеживши трансформацію понять «міжкультурна комунікація - міжкультур- на взаємодія» відмітимо, що попервах міжкуль- турне спілкування сприймалося виключно на вербальному рівні, і тільки з бурхливим розвитком міжнародних зв'язків та залученням усе більшої кількості людей до міжнародної співпраці в науковий обіг увійшло поняття міжкультурної взаємодії.

Проблеми англомовної підготовки студентів до міжкультурної взаємодії почали досліджуватись як зарубіжними, так і вітчизняними вченими наприкінці ХХ - початку ХХІ століття, але переважна більшість наукових пошуків присвячувалась формуванню міжкультурної компетенції студентів-філологів, майбутніх учителів іноземної мови, перекладачів та спеціалістів із комунікативної лінгвістики. Так, у США П.С. Адлер досліджував питання культурної ідентифікації особистості, М. Байрам та М. Флемінг - інтерку- льтурні перспективи навчання мови, М.Дж. Беннет - базисні концепти міжкультурної комунікації. Російські вчені ввели в науковий обіг низку понять, що наразі використовуються для характеристики процесу міжкультурної взаємодії: Ю.М. Караулов увів поняття «мовної особистості», Ю.І. Пассов - поняття «іншомовної грамотності», В.В. Сафонова - іншомовної соціокультурної компетенції, П.В. Сисоєв - поняття «полікультурної особистості» тощо. Українські методисти (О.Б. Бігич, С.Ю. Ніколаєва, Т.О. Пахомова, Н.К. Скляренко та ін.) розробляють концепцію та системи вправ для підготовки студентів до між- культурної взаємодії. Однак, роботи цих дослідників традиційно стосуються тих, хто вивчає іноземну мову як фахову дисципліну. Водночас проблема підготовки студентів нефілологічних спеціальностей до міжкультурної взаємодії не може вважатись достатньо дослідженою, оскільки вона почала привертати увагу науковців лише в останнє десятиліття, і кількість публікацій із цієї проблеми вкрай обмежена. Тому темою нашого дослідження обрано англомовну підготовку студентів нефілологічних спеціальностей до міжкульту- рної взаємодії.

Мета даної статті - виявити об'єктивні суперечності у навчанні професійної англійської мови, висвітлити сучасні концепції навчання іноземної мови за професійним спрямуванням та виявити педагогічні засади англомовної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей до міжкультурної взаємодії.

Завданнями роботи передбачається:

виявити суперечності, що об'єктивно існують у практиці навчання англійської мови студентів нефілологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах;

охарактеризувати концепції англомовної підготовки студентів-нефілологів до між- культурної взаємодії в методологічному та теоретичному аспекті;

обґрунтувати педагогічні засади англомовної підготовки студентів-нефілологів на змістовному та процесуальному рівні.

Аналіз ситуації щодо реального володіння випускниками українських університетів англійською мовою як засобом міжкультурного спілкування свідчить, що рівень знань мови та сформо- ваності навичок міжкультурної взаємодії студен- тів-нефілологів не відповідає вимогам сьогодення. Тому в центрі уваги педагогів-дослідників і вчених-методистів постали питання пошуку причин невідповідності рівня іншомовної підготовки студентів запитам суспільства.

У результаті спостереження, вивчення практичного досвіду підготовки студентів нефілологі- чних спеціальностей у плані оволодіння ними іноземною мовою та аналізу результатів, представлених у дослідженнях вітчизняних учених (О.Б. Тарнопольський, С.П. Кожушко, Л.І. Морська, Н.О. Саєнко та ін.), виділено низку протиріч, що об'єктивно існують у практиці навчання іноземних мов студентів нефілологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах:

потребу суспільства у фахівцях із вищою освітою, які добре володіють принаймні однією іноземною мовою, і ставлення до іноземної мови як непрофілюючої дисципліни в більшості вищих навчальних закладів нефілологічного профілю;

визнання суспільством необхідності підготовки майбутніх спеціалістів до міжнародної співпраці й відсутність відповідних соціально-педагогічних умов для формування й розвитку навичок міжкультурного спілкування;

необхідність накопичення соціокультуних знань про країни, мова