традиційне вивчення граматики, лексики, навчання перекладу на заняттях з іноземної мови та необхідність формування практичних навичок іншомовного спілкування з урахуванням культурологічних знань про країну і мову;

постійно зростаючу за обсягом і таку, що ускладнюється за змістом лінгвокраїнознавчу інформацію, й недостатню мобільність навчальних планів, методичних посібників та форм підготовки майбутніх спеціалістів;

відсутність системного зв'язку між фаховою та іншомовною підготовкою студентів нефілологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах;

неузгодженість вимог Міністерства освіти і науки України з Рекомендаціями Ради Європи;

відсутність прозорості навчальних планів і непоінформованість студентів відносно їх змісту до вступу у вищий навчальний заклад.

Розв' язання цих протиріч вимагає конкретизації концептуальних засад навчання іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей та подальшого вдосконалення іншомовної освіти в таких напрямках:

приведення у відповідність вимог Міністерства освіти і науки України та Рекомендацій Ради Європи в галузі мовної освіти;

теоретичне обгрунтування взаємовпливу фахової підготовки майбутніх спеціалістів та сформованості в них готовності до між- культурної взаємодії;

забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей у плані формування їхньої готовності до міжкультурної взаємодії;

цілеспрямоване впровадження в навчальний процес міжпредметної координації фахової підготовки студентів та вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням.

Подолання виявлених суперечностей у навчанні іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей вимагає пошуку таких концептуальних засад, які уможливили б розробку альтернативних підходів та нових технологій опанування мови одночасно з формуванням у студентів готовності до міжкультурної взаємодії.

Наразі англомовна підготовка студентів-нефі- лологів спирається на концепцію діалогу культур М.М. Бахтіна [2] і В.С. Біблера [3] як безальтер- нативну філософію співіснування культур у сучасних полікультурних спільнотах та філософію освіти для ХХІ століття Б.С. Гершунського [4]. В Україні також послуговуються сучасною концепцію іншомовної освіти Ю.І. Пассова [5], яка базується на інтегрованому навчанні мови та культури відповідних країн, на діалозі рідної та іноземної культур. Мета такої освіти - навчання мови через культуру, культури через мову, формування homo moralis: людини із совістю, що розрізняє добро і зло, має високі стійкі моральні орієнтири.

Ідея підходу до освіти й виховання з позицій взаємовпливу культур значно поширилась у зарубіжній педагогічній науці наприкінці минулого століття. Одна із сучасних концепцій розвитку постіндустріального суспільства, автором якої є академік С. Квятковський [6], пов'язана із вступом людства у процес формування єдиної планетарної цивілізації, що спрямована на відродження самоцінності кожного індивіда, самоактуаліза- ції людини, формування її як особистості, яка здатна чинити спротив життєвим труднощам. Головна ідея концепції - соціокультурна адаптація людини в світі. Особлива роль у цьому належить іноземним мовам, за допомогою яких і відбувається безпосередній чи опосередкований діалог культур - рідної та іноземної. Іноземна мова в сучасних умовах інтенсивних міжнародних контактів стає важливим засобом узагальнення пізнання дійсності й міжкультурної комунікації та взаємодії.

Загальну методологію англомовної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей до міжкультурної взаємодії складають філософські положення щодо загального зв'язку, взаємної зумовленості й цілісності явищ і процесів навколишнього світу, соціальної діяльності та творчої сутності особистості, яка виступає суб'єктом історичного процесу й розвитку матеріальної та духовної культури. Методологічну основу іншомовної підготовки студентів університету складають фундаментальні принципи психології та педагогіки:

Принцип детермінізма, розроблений С.Л. Ру- бінштейном та його школою в середині тридцятих років минулого століття [7]. Його сутність полягає в тому, що психіка визначається способом життя і змінюється зі змінами способу життя. Цей принцип означає, що умови матеріального життя, вплив природного оточення, клімата, політичних та соціальних умов визначають відмінності менталітетів і національних характерів учасників процесу міжкультурної взаємодії.

Принцип діяльнісного підходу, що розробляється О.М. Леонтьєвим [8]. Відповідно до цього принципу, психіка людини формується в процесі діяльності і визначається її характером. Тому традиційні для даної культури форми діяльності визначають національні особливості менталітету і характеру, які необхідно враховувати для забезпечення позитивного результату міжкультурної взаємодії.

Принцип культурно-історичного розвитку Л.С. Виготського [9], який пояснює процес засвоєння індивідом культурного досвіду, напрацьованого в ході історичного розвитку цивілізації. Вивчення впливу соціального й природного простору полягає у встановленні того, якою мірою вони сприяють наявності, відсутності та інтенсивності переживань емоційно-психічних станів.

В основі принципів діяльнісного підходу О.М. Леонтьєва і культурно-історичного розвитку Л.С. Виготського лежить теорія інтерюризації Ж. Піаже [10], відповідно до якої формування психологічних особливостей відбувається шляхом інтеріоризації (засвоєння індивідом суспільного досвіду) соціальних способів діяльності в процесі онтогенетичного розвитку людини. У такий спосіб людина оволодіває родовими якостями людства. Але реально в конкретній дійсності цей процес проходить у національно-особливій формі. Е. Фромм, В. Барноу [11] та інші вчені розглядають співвідношення соціального і національного характерів, оскільки формування соціального типу життєдіяльності нерозривно пов'язане із специфічною етнокультурною формою. Етнокультурні ж особливості існують не тільки в об'єктивних формах (фольклор, мистецтво), але й виражаються в різноманітних стереотипах поведінки, емоційних стилях, способах спілкування, які реалізуються в процесі міжкультурної взаємодії.

Основні положення англомовної підготовки студентів-нефілологів до міжкультурної взаємодії випливають з гуманістичної філософії освіти, в якій обґрунтовується гуманістичний та соціально орієнтований підходи до процесу формування і становлення майбутнього спеціаліста з метою як задоволення нагальних потреб держави в підготовці високоякісних фахівців у різних галузях, так і самореалізації кожної особистості. Англомовна підготовка студентів-нефілологів має свою специфіку, оскільки, відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з