УДК 378:37.032+ 35.08.007.2

Ігнатюк О.А., Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Розвиток особистісного потенціалу

Статтю присвячено проблемам формування особистості керівника-лідера як представника гуманітарно-технічної еліти. У центрі уваги знаходяться питання максимального розкриття і реалізації його повного особистісного потенціалу. Автор у статті зупиняється на розкритті сутності та змісті понять "потенціал особистості" та "педагогічна система". Наголос зроблений на тому, що розвиток особистісного потенціалу є метою педагогічної системи. Розкриваються й обговорюються педагогічні умови, що забезпечують особистісну орієнтацію підготовки майбутніх фахівців та сприяють розвитку й реалізації їх особистісного потенціалу.

Статтю присвячено проблемам формування особистості керівника-лідера як представника гуманітарно-технічної еліти. У центрі уваги знаходяться питання максимального розкриття і реалізації його повного особистісного потенціалу. Автор у статті зупиняється на розкритті сутності та змісті понять "потенціал особистості" та "педагогічна система". Наголос зроблений на тому, що розвиток особистісного потенціалу є метою педагогічної системи. Розкриваються й обговорюються педагогічні умови, що забезпечують особистісну орієнтацію підготовки майбутніх фахівців та сприяють розвитку й реалізації їх особистісного потенціалу. Постановка проблеми. Системний аналіз сучасного розвитку суспільства дозволяє зробити припущення, що національне відродження України та глибока трансформація суспільства потребують пошуку шляхів розв'язання складних соціально-економічних проблем, подолання системної кризи. Економічні досягнення та розвиток освіти тісно пов'язані. Пояснення цьому таке - боротьба за життєвий рівень починається в аудиторіях шкіл та вищих закладів освіти. Сьогодення відзначається перетворенням вищої професійної освіти з привілею для небагатьох підготовлених та здібних на обов'язкову стадію соціалізації майбутніх фахівців, підготовки їх до життя та розкриття їх "акме" у професійній діяльності.

Ще зовсім у недавньому минулому самим надійним критерієм могутності держави вважались показники кількості добутого вугілля чи виплавленої сталі. За умов сьогодення все гостріше виникає необхідність переоцінки могутності країни. Сучасне суспільство за умов демократичних трансформаційних перетворень розглядає людину як складну соціальну систему на макро-, мезо- і мікрорівні. До неї як головного елементу продуктивних сил суспільства висуваються нові вимоги, які постійно зростають, визначаючи необхідність усебічного розвитку самої людини, якісного змісту і кількісної віддачі її сил та можливостей.

Одним з головних пріоритетів модернізації українського суспільства є не тільки виявлення "світлих розумів", їх відбір, надання їм можливості розкрити і реалізувати свій потенціал на благо суспільства, держави, але й зростання ролі професіоналізму фахівців у всіх його сферах.

Не можна не погодитись з думкою, що "... головним чинником сталого економічного розвитку можуть бути лише зростання інтелектуального потенціалу нації та науково- технічної інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання, а у зв'язку з цим наша держава зможе претендувати на належне місце у світовому просторі" [11].

Саме в сучасних умовах невизначеності, непередбачуваної нестабільності та ризику суспільство вимагає, щоб кожна особистість змогла мобілізувати свої резерви, потенційні можливості, різко підвищити індивідуальну активність, а отже, суттєво змінити загальне становище на ниві трансформаційних демократичних перетворень.

За таких умов особливий наголос робиться на проблемах еліти та лідерства, закономірностях становлення та формування управлінських кадрів нового типу, умовах формування й розкриття особистісного та професійного потенціалу майбутніх фахівців у галузі управління соціальними системами.

Зв 'язок проблеми з найважливішими науковими та практичними завданнями походить з відсутності закінченої ефективної теорії підготовки професіонала, фахівця нового типу - керівника-лідера, представника гуманітарно-технічної еліти, який здатний самовідверто та ефективно працювати на здобуток держави в умовах кризи, ризику та невизначеності ринкової економіки.

З огляду на вищеназвану проблему особливої актуальності і практичної значущості набувають питання, пов'язані з проблемами формування особистості керівника-лідера, розвитку й реалізації його особистісного та професійного потенціалу.

Аналіз актуальних досліджень та наукових публікацій дозволяє зробити припущення про те, що питанням професіоналізму, проблемам успішної діяльності фахівців у різноманітних галузях приділяють увагу в своїх дослідженнях видатні філософи, педагоги та психологи. Результати досліджень з цих питань знайшли свій відбиток у роботах В.П. Андрущенка, Г.О. Балла, І.Д. Беха, А.О. Бодальова, В.Ю. Бикова, С.У. Гончаренко, Р.С. Гуревича, Г.А. Дмит-ренка, І.А. Зязюна, В.М. Князєва,

Г. Кова-льова, В.О. Кудіна, О.І. Кульчицької,

І. Луго-вого, Н.Г. Ничкало, О.М. Пєхоти, Л.П. Пухов-ської, В.В. Рибалки, О.Г. Романовського, С.О. Сисоєвої, Т.І. Сущенко, В.А. Татенко та інших.

При цьому слід наголосити, що підсумкове, загальноприйнятне вирішення проблеми потенціалу особистості на рівні загальної теорії ще не винайдено, тому одне чи не з головних завдань полягає у виявленні змісту цього феномену. Багатьма дослідниками традиційно "потенціал" розглядається як "приховані можливості", "резерв" у досягненні мети, як "внутрішня направленість", яка надає життєдіяльності особистості вищого сенсу та цінності.

У широкому розумінні "потенціал" володіє достатньою силою, здатною проявитися у відомих умовах. "Потенціал" виступає істотним параметром для виміру особистісного та професійного зросту кожного.

У науковій літературі термін "потенціал" використовував Роттер ("поведінський потенціал"), Берлайн ("потенціал активізації або збудження"), Халл ("потенціал реакції"), К. Левін ("потенціал - це психологічна сила" для досягнення суб'єктом мети).

У сучасних дослідженнях вивчення цієї проблеми відбувається на підґрунті таких позицій:

підходу мотивацій і потреб - В.Г. Асєєв, Т.С. Тарасов, І.А. Джидар'ян та інші;

автивної реалізації свого потенціалу на благо людству - Л.М. Собчак, Б.С. Братусь та ін.;

аксіологічного підходу, який розглядає потенціал як сукупність моральних, естетичних, інтелектуальних цінностей - Г.О. Готарьов, С.Б. Каверін, Н.О. Ковальова, Д.Б. Богоявленська та інші;

з позицій акмеології, яка досліджує потенціал як психологічне явище,