Чітке уявлення про призначення кожного технологічного етапу даної системи, його мету, властиві йому кроки дозволяє з'ясувати сутність кожного етапу та сформулювати задачі, що можуть бути розв'язані на кожному з етапів. Можна виділити два основні етапи даної інформаційної технології, які визначають особливості методології його використання: конструювання та налагодження дистанційного курсу та дистанційне вивчення курсу.

Основною задачею етапу конструювання та налагодження дистанційного курсу є його створення у відповідності до обраної стратегії викладачем з використанням засобів середовища навчання. На етапі дистанційного вивчення курсу розв'язується задача вивчення курсу за допомогою створених засобів навчання та запропонованих методик їх використання.

Архітектура навчаючого середовища, побудованого на основі обраної інформаційної технології складається з таких системних компонентів: студент, оцінка знань, викладач, освітні ресурси. У системі забезпечена підтримка інформаційних потоків між компонентами: спостереження за навчальною поведінкою, інформація про тестування, вивчення уроків та тренінгів, рівень знань, запити та вказівки, навчальний матеріал, інтерактивний контекст, планування навчання. Взаємодія інформації носить динамічний характер. Середовище припускає реалізацію навчального процесу, максимально орієнтованого на студента та надає можливість реалізації таких типів взаємодій:

Взаємодія викладача та навчаючого середовища, завдяки якому викладач має можливість передавати інформацію середовищу та отримувати інформацію з середовища.

Взаємодія студента та навчаючого середовиша, у результаті якої середовище передає формацію студенту та отримує її від нього.

У результаті наявності таких типів взаємодій реалізована можливість

опосередкованого спілкування студентів з викладачем та один з одним за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів та Інтернет. Режим спілкування може бути синхронним та асинхронним, коли прийом та передача повідомлень відбувається в різні часові проміжки, що відповідає специфіці організації процесу дистанційного навчання. Це забезпечує дистанційну інтерактивну роботу студентів з навчально-методичним матеріалом та гарантує спілкування студентів з викладачем та між собою. Студент не обмежений просторовими та часовими рамками для отримання будь-якої навчальної інформації, проте виконання завдань може бути прив'язано до певного проміжку часу.

Дана система дає можливість розробити ефективну технологію дистанційного навчального процесу з врахуванням особливостей інформаційної взаємодії при дистанційному навчанні та інформаційних потоків між їх компонентами. При виборі сукупності використовуваних у навчальному процесі педагогічних прийомів та методів, важливо врахувати взаємодію між усіма учасниками навчального процесу.

Наявність механізмів спілкування сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів завдяки тому, що система дозволяє підвищити задоволення соціальних та комунікативних потреб студентів. Вона надає можливість інтерактивного спілкування всередині середовища за рахунок чого відбувається задоволення внутрішньо-особистісних,

міжособистісних, групових, організаційних комунікацій. При цьому відбувається реалізація таких функцій спілкування: прагматичної, що реалізується в процесі спільної діяльності; формуючої та визначаючої психічний стан студента; функції підтвердження, яка сприяє самопізнанню та самоствердженню студентів; підтримки міжособистісних відносин; внутрішньо-особистісної, яка реалізується у спілкуванні студента з самим собою. Все це стимулює розумову діяльність та підвищує рівні активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Роль викладача в такому навчанні зводиться до того, що він створює дистанційний курс згідно обраної методичної системи, що містить навчальні задачі та завдання, а потім підтримує середовище навчання та психологічний клімат, у якому студенти можуть працювати разом. При цьому викладач сам є повноправним учасником процесу навчання та здійснює координацію, управління ходом дискусій, підготовку матеріалів, розробку плану роботи, питань, які обговорюються та тем.

Дане навчальне середовище дозволяє вдало комбінувати дидактичні та інформаційні технології та реалізувати дистанційне навчання найбільш оптимально. Методика дистанційного навчання повністю визначається описаною інформаційною технологією та базується на створенні навчального інформаційного середовища, що включає в себе комп'ютерні інформаційні джерела, різноманітні електронні ресурси, книги, навчальні посібники, журнали. У процесі придбання знань студент користується не тільки текстом, але й звуковими, графічними, відеофайлами та віртуальними об'єктами. Може отримувати інформацію через Інтернет, має засоби комунікації для сумісного вирішення задач, виконання проектів, прийняття участі у семінарах та конференціях, отримання допомоги викладача, консультацій.

Основним навчальним засобом, який є обов'язково присутній при реалізації процесу дистанційного навчання на базі обраного середовища, є комп'ютер. Завдяки своїм конструктивним, функціональним особливостям та технічним можливостям сучасний персональний комп'ютер дозволяє

індивідуалізувати навчання, підвищити наочність у пред'явленні матеріалу, змістити акценти від теоретичних знань до практичних, активізувати навчальний процес та підвищити інтерес студентів до навчання. Активізація навчання зв'язана з діалоговим характером роботи комп'ютера, що стимулює студента до діяльності та контролює її результати. Активізація навчання при використанні комп'ютера також зв'язана з інтерактивним характером роботи з комп'ютером у даному середовищі та можливістю кожного студента самому вибирати темп навчання, робити в роботі паузи.

Графічні можливості дисплеїв персональних комп'ютерів дозволяють зробити комп'ютерне навчання дуже наочним. За допомогою комп'ютерної графіки при створенні засобів навчання можна зробити наочними такі явища і процеси, що не можуть бути побачені в дійсності, можна створити наочний образ того, що насправді ніякої наочності не має.