УДК 316.614-053.6+81'271

Алексєєва-Вовк М.І., Харківський національний економічний університет, м. Харків

Апексєєва-Вовк Марія Ігорівна - викладач англійської мови. Коло наукових інтересів соціальна педагогіка, психологія

КРИТЕРІЇ СОЦІАЛІЗОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

У статті вирізнено основні критерії соціалізованості студентів засобами культури мовлення: ціннісно-орієнтаційний, когнітивний та дієво-творчий, що передбачає сформованість у студентів певних комунікативних умінь.

Three basic criteria of students' socialization by means of speaking culture are defined. They are: value-oriental, cognitive and effectively-creative, which suppose forming students' certain communicative abilities. Розв'язання завдань соціалізації студентів у сучасних умовах надзвичайно значуща, насамперед, у зв'язку зі зростаючими вимогами до формування активної творчої особистості. Актуальність проблеми соціалізації в сучасному українському суспільстві пов'язана з трьома обставинами: 1) зміною (руйнуванням) системи цінностей, у результаті чого старше покоління не завжди може підготувати молодь до життя в нових умовах; 2) корінною й дуже швидкою зміною соціальної структури суспільства; 3) ослабленням системи формального й неформального соціального контролю як фактора соціалізації.

Мета нашого наукового дослідження - обґрунтувати критерії та рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення. Результати аналізу наукових робіт із проблем соціалізації студентської молоді (Ж.Баб'як, Ю.Загородній, А.Мудрик, Г.Овчаренко, С.Савченко, С.Шашенко), культури мови та мовлення (І.Білодід, О.Біляєв, А.Богуш, Г.Винокур, М.Жовтобрюх, Л.Мацько, В.Пасинок, Г.Сагач та ін.), професійного спілкування (О.Бодальов, С.Барбіна, А.Годлевська, В.Кан- Калик, А.Капська, О.Киричук, О. Леонтьев, А.Мудрик, Л.Савенкова та ін.), дозволили нам вирізнити три основних критерії соціалізованості студентів засобами культури мовлення. До цих критеріїв слід віднести:

ціннісно-орієнтаційний, що відображає наявність у студентів тих або інших соціально-ціннісних орієнтацій та їх ставлення до оволодіння культурою мовлення;

когнітивний, який включає базові знання щодо соціалізації особистості в соціумі та знання у галузі мовлення та культури цього мовлення;

дієво-творчий, який передбачає сформованість у студентів певних комунікативних умінь.

З метою вирізнення показників кожного з визначених критеріїв проаналізуємо, у першу чергу, наукові дослідження з проблеми ціннісних орієнтацій особистості. Звернімося до досліджень із проблеми цінностей.

Нагадаємо, що вперше в науковій літературі за радянські часи поняття "ціннісні орієнтації" було застосовано В.Б.Ольшанським, який розкривав його суть як систему особистісних цінностей людини, що детермінуються певними соціально-психологічними факторами [1, с. 8].

Доречно також підкреслити, що А.Г.Здраво- мислов та В.А.Ядов під ціннісними орієнтаціями розуміють установку особистості на певні цінності культури суспільства [2, с. 198]. Відповідно до їх думки, в таких орієнтаціях немовби резюмується увесь індивідуальний життєвий досвід особи.

Необхідно відмітити, що, незважаючи на відмінності у визначенні цінностей, усі вказані тлумачення цього поняття розкриваються через зв'язок цінностей із соціальним життям людей. Як стверджує у своїй науковій роботі Ткачова Н.О. [3], існує велика кількість наукових підходів до вирізнення груп цінностей. На думку В.П.Тугарінова, цінності можна розподілити на три групи: матеріальні (їжа, предмети побутової зручності тощо); соціально-політичні (свобода, справедливість та ін.); духовні (освіта, наука, мистецтво) [4, с. 151]. Як відомо, Г.Оллпорт виділяє: теоретичні; соціальні; політичні; релігійні; естетичні; економічні [5, с. 51]. У словнику з філософії виділяються такі групи цінностей: природні (необхідні природні умови існування людини - сонячне тепло, чисте повітря тощо); економічні (предмети праці, вироблені матеріальні блага); соціально-політичні (матеріальні та ідеологічні відносини - свобода, рівність, справедливість тощо); етичні (добро, гуманізм, милосердя та ін.); естетичні (краса, гармонія); наукові (істина) [6, с. 382].

Водночас на особливу увагу заслуговує розроблений українськими дослідниками Л.Азою, Н.Бегекою та В.Казачковим підхід до виділення трьох рівнів ціннісних орієнтацій студентів, а саме: а) відсутність ціннісних орієнтацій або дезорієнтація студентів у зв'язку з недостатнім духовним і етичним розвитком або несприятливим впливом середовища. На цьому рівні виявляється невміння усвідомити діалектику суспільного і особистого, колективного і індивідуального. У таких студентів відсутній світогляд, а життєва спрямованість носить аморфний, імпульсний характер, у ряді ситуацій виявляється як антигромадська; б) зовнішній, формальний характер ціннісних орієнтацій, коли цінності усвідомлюються на рівні знань, уявлень, але не входять у структуру особистості студента. З приводу цінностей студент може висловлюватися, міркувати, проте активна діяльність по оволодінню ними відсутня. Ці студенти в основному зорієнтовані на більш доступні цінності матеріально-побутового характеру. Такі орієнтації обумовлюються міркуваннями дрібного житейського практицизму. Звідси і світосприймання на рівні "здорового глузду", а життєва спрямованість виступає як конформістська, споживацька. На вищі цінності студент зорієнтований формально, у плані міркувань, уявлень; в) орієнтація на різні цінності (навчання, знання, покликання, начитаність, усвідомлення свого місця в житті, соціальна перспектива). В даному випадку можна стверджувати, що суспільні цінності стали надбанням особистості студента. На цьому рівні ціннісних орієнтацій, у зв'язку з їх різноманітністю, у студента виникають (і далі формуються) різні соціальні, духовні, етичні та естетичні потреби (стати кваліфікованим фахівцем, розширити кругозір, гідно, із користю для суспільства прожити життя і т.п.) [ 7, с. 74].

Наступний "вирізнений" нами критерій - когнітивний, який включає базові знання щодо соціалізації особистості в соціумі, способів набуття, збереження й передачі соціального досвіду, основ психології та педагогіки, знання складників техніки та культури мовлення, глибокі знання суттєвих особливостей його комунікативних якостей та засобів інтонаційної виразності.

Далі перейдемо до аналізу дієво-творчого критерію, який передбачає сформованість у студентів певних комунікативних умінь. А.В.Мудрик наголошує, що до професійних комунікативних умінь потрібно включити: а) уміння переносити відомі знання й навички, варіанти рішень, прийоми спілкування в умови нової комунікативної