ситуації; б) уміння знаходити рішення для нової комунікативної ситуації, використовуючи комбінацію вже відомих ідей, знань, прийомів; в) уміння створювати нові прийоми для вирішення конкретної комунікативної ситуації [8]. Наведений перелік цих умінь свідчить про можливість їх використання у певних психолого- педагогічних дослідженнях, у практичній діяльності з метою аналізу професійного спілкування педагога.
Результати наукових досліджень
Р.І.Короткової дають підстави відносити до комунікативних умінь педагога володіння технікою мовлення. Вона виділяє основні (дидактична, експресивна, перцептивна, сугестивна, організаторська, науково- пізнавальна, комунікативна, соціальна) та допоміжні (створення відповідного настрою; привернення уваги; вплив на емоційний стан; зацікавлення, переконання учнів та спонукання їх до роздумів) функції техніки мовлення, а також рівні її сформованості у педагогів (високий, середній, низький) [9, с. 71-91].
До комунікативних умінь В.С.Коломієць [10] відносить: а) уміння, необхідні для озвучення мови (володіння силою, висотою, темпом, рухливістю, гучністю голосу та нормативною дикцією; підпорядкування правильного дихання структури й логіки висловлювання); б) уміння, необхідні для передачі авторської чи власної думки - (вміння добирати адекватні до задуму слова, конструювати речення (висловлювання) відповідно до норм мовлення, моделювати інтонацію, адекватну структурі та змісту речення (висловлювання), володіти емоційно-образними вміннями, за допомогою яких здійснюється емоційно-експресивний вплив на слухача (рольовий вплив); в) уміння, за допомогою яких здійснюється корекція поведінки i діяльності учнів (оперативно та доцільно включаться у мовленнєву взаємодію, що диктується певною професійною ситуацією; передбачати результати педагогічного мовлення; коригувати мовленнєву діяльність учнів; змінювати не лише якісний рівень, але й його адекватність поставленим завданням).
З огляду на викладене доходимо висновку, що в студентів повинні бути сформовані такі комунікативні вміння: володіння технікою мовлення; використання його комунікативних якостей; володіння логікою мовлення та його інтонаційною виразністю; використання невербальних засобів спілкування; орієнтування в ситуаціях професійного спілкування; управління власним емоційним станом (саморегуляція); сприймання та розуміння людини людиною; самопрезентації; встановлення контакту у професійному спілкуванні; володіння нормами етикету; переборення психологічних бар'єрів у спілкуванні.
Викладені матеріали та результати проведених експериментальних досліджень дозволяють нам зробити висновок про необхідність вирізнення трьох рівнів соціалізованості студентів засобами культури мовлення (репродуктивний, продуктивно- перетворювальний, творчий). Розкриємо суттєві особливості кожного із указаних рівнів.
Репродуктивний рівень. Студенти
характеризуються несформованістю системи цінностей. їх ціннісні орієнтації нестабільні, часто коливаються, що обумовлюється відсутністю міцної світоглядної основи. Студенти не знають методів і прийомів реалізації відомих їм цінностей у практичній діяльності, не вміють розрізняти термінальні та інструментальні цінності. Студенти мають поверхові знання щодо соціалізації особистості та способів передачі соціального досвіду; у них поверхове розуміння основ психології та педагогіки; бідний словниковий запас; поодиноке використання соціальної лексики з народної творчості. Спостерігається невміння
конструювати речення. Студенти
характеризуються вихідними рівнями умінь орієнтування в партнерах, часі, просторі та ситуаціях спілкування. Вони не вміють управляти власним емоційним станом у складних ситуаціях професійної діяльності та на низькому рівні володіють технікою мовлення. Простежується схильність студентів до ігнорування окремих комунікативних якостей мовлення, спостерігається порушення його логіки та недоцільне використання засобів інтонаційної виразності. Ситуативно застосовуються норми етикету. Студенти поверхово, часто помилково розуміють стан іншої людини, не вміють реалізовувати елементи самопрезентації в ситуаціях професійного спілкування, а також не володіють засобами встановлення контакту в цьому спілкуванні, не вміють констатувати наявність психологічних бар'єрів та не володіють засобами їх подолання.
Продуктивно-перетворювальний рівень.
Ціннісні орієнтації студентів носять зовнішній, формальний характер, тобто цінності усвідомлюються на рівні знань-уявлень. З приводу цінностей студенти висловлюються, міркують, проте активна діяльність з оволодіння ними відсутня. Студенти зорієнтовані переважно на цінності матеріально-побутового характеру, а на вищі цінності здійснюється формальна орієнтація. Вони на недостатньому рівні розрізняють термінальні та інструментальні цінності. У студентів недостатній рівень знань щодо соціалізації особистості та способів передачі соціального досвіду, основ психології та педагогіки; недостатньо розвинутий словниковий запас; студенти ситуативно використовують соціальну лексику з народної творчості; часто зустрічається порушення в конструюванні висловлювань. У студентів, віднесених до даного рівня, поверхове орієнтування в партнерах, часі, просторі та ситуаціях спілкування. Вони володіють деякими елементами управління власним емоційним станом у професійній діяльності, виключаючи складні професійні ситуації. Демонструють недостатній рівень володіння технікою й культурою мовлення та розуміння особливостей його комунікативних якостей. Не завжди спостерігається логічність у мовленні, а також невміння доцільно використовувати засоби інтонаційного мовлення. Студенти ситуативно застосовують норми етикету. Поверхово, часто помилково розуміють стан іншої людини. Мають початковий рівень умінь у розумінні іншої людини за її зовнішнім виглядом та поведінкою. Студенти не вміють реалізовувати всі елементи самопрезентації в ситуаціях професійного спілкування.
Демонструють недостатній рівень умінь у підготовці та реалізації самопрезентації, яка б відповідала потребам певної аудиторії. Прослідковується володіння окремими засобами встановлювання контакту у професійному спілкуванні. Студенти здатні відчувати наявність психологічних бар'єрів у професійному спілкуванні та недосконало володіють засобами їх усунення.
Творчий рівень. Студенти орієнтовані на різні цінності (навчання, знання, покликання, усвідомлення свого місця в житті, соціальна перспектива). Це є свідченням того, що суспільні цінності стали їх надбанням. На основі вказаних цінностей у майбутніх фахівців виникають і формуються соціальні, духовні, етичні й естетичні потреби. Студенти оволоділи базовими знаннями щодо соціалізації особистості та способів набуття, збереження, передачі соціального досвіду; основами психології й педагогіки; у них прослідковується узгодженість мовлення та невербальних засобів спілкування, багатство словникового запасу. На цьому рівні починається активне застосування соціальної лексики з народної творчості; вживання правильних