УДК 37.013.73(44)

людина в філософсько- педагогічних концепціях французького утопічного соціалізму

Стаття присвячена дослідженню філософсько-педагогічних поглядів представників французького утопічного соціалізму на людину та її місце в педагогічному процесі. Доведено, що людина виступає одночасно об'єктом і суб'єктом життєдіяльності. її об'єктність обумовлена природним походженням та вимогами існуючого суспільного ладу, а суб'єктність - унікальною природною організацією та свободою вибору.

The article is devoted to the research of philosophical and pedagogical ideas of the representatives of French Utopian Socialism concerning an individual and his/her place in the pedagogical process. It has been proved that the individual is both an object and a subject of living. His/her "objectivity " is stipulated by the natural background and the requirements of the existing social system, and the "subjectivity" is conditioned by his unique natural organization and freedom of choice. Актуальність даного дослідження викликана тим, що в умовах перехідного розвитку української держави, прагнення стати повноправним учасником майбутньої Європи, особливого значення набуває ретельне вивчення передового історичного педагогічного досвіду інших країн світу. Філософсько-педагогічні ідеї соціалістів-утопістів суттєво вплинули на подальше формування прогресивної педагогічної думки. їх ідеї, що намічали деякі контури суспільства майбутнього, мали певне історичне значення й містили в собі "...зародки геніальних ідей і геніальних думок, що проривалися на кожному кроці крізь фантастичний

покрив." [11].

На початку XIX ст. у французькій філософській думці виникають системи утопічного соціалізму - учення Анрі Клода де Ревруа Сен-Сімона (Saint-Simon, 1760 - 1825) і Шарля Фур'є (Charles Fourier, 1772 - 1837). Історики філософії й педагогіки досить активно досліджували зазначений період. Становлення й розвиток поглядів західноєвропейських соціалістів-утопістів розглядали у своїх узагальнюючих роботах з історії педагогічної думки та шкільної справи такі російські та українські вчені, як Ю. Василькова, Л. Денисова,

Джуринський, Н. Застенкер, І. Зільберфарб,

Кравець, А. Піскунов, С. Фрумов. В історико- філософських публікаціях, безсумнівно, аналізуються проблеми, що цікаві з погляду педагогіки (проблема людини, її виховання, теорія пізнання). Проте філософсько-педагогічні погляди представників французького утопічного соціалізму на людину та її місце в педагогічному процесі в них викладені описово, поверхово і стисло. Оскільки ключовим напрямом реформування сучасної вищої освіти в Україні є її всебічна й послідовна гуманізація та гуманітаризація, то автор статті ставить за мету виявити особливості поглядів представників французького утопічного соціалізму (А. Сен- Сімона та Ш. Фур'є) на гуманізм і місце та роль людини в педагогічному процесі.

Два великих французьких соціалісти- утопісти були одностайні у своїй думці про те, що протягом усього минулого вся історія людства була зміною одних форм експлуатації людини людиною іншими. Прийшов час змін: "У наш час найбільш важливий прогрес повинен полягати в тому, щоб покласти край цій експлуатації, у якій би формі не уявляти її собі" [2]. Філософи виступали за новий соціальний лад, що Грунтується на принципах розуму й справедливості, де не буде експлуатації людини людиною. А. Сен-Сімон бачив таке суспільство майбутнього у вигляді "всесвітньої асоціації", Ш. Фур'є - моделював соціетарне суспільство.

Відзначимо, що соціалісти-утопісти перехід до нового соціального ладу мислили не класовою боротьбою, а виключно мирний шляхом, за допомогою морального вдосконалення людства. У зв'язку з цим вони бачили найтісніший зв'язок між зменшенням експлуатації людини людиною та питанням про цілеспрямовану освіту й виховання людей. Тому їх філософсько-педагогічні ідеї проникнуті великим гуманізмом і вірою в людей. У своїх роботах вони глибоко й оригінально розвинули думку про виховання нової гуманної людини.

Раніше інших систем утопічного соціалізму оформлюється вчення Сен-Сімона. Відзначимо, що у своїх філософсько-педагогічних поглядах великий французький соціаліст-утопіст не розглядає людину як центр світобудови. Він указує на її природне походження й рівність з іншими представниками Всесвіту. "Люди при спільному походженні з іншими тваринами відрізняються від останніх тільки перевагою свого розуму, що прямо витікає з переваги їх організації, і ця перевага майже не помітна", - говорить Сен-Сімон [1].

Прагнучи змінити життя людей на краще, він розробив проект нової гуманної "всесвітньої асоціації", у якій немає й не може бути експлуатації людини людиною й у якому нове суспільство забезпечить умови життя рівно для всіх людей і задовольнить їх потреби. Філософ виходив з того, що кращий суспільний устрій - це гуманне суспільство, "що робить життя людей, які становлять більшість, найбільш щасливим, надаючи їм максимум засобів і можливостей для задоволення їхніх важливих потреб". У цьому суспільстві, переконаний Сен- Сімон, становище кожного члена залежить тільки від його здібностей, а не від походження [1].

Виступаючи за створення умов, що сприяють розквіту всіх людських здібностей, знаменитий учений виходить із філософії сенсуалізму, тобто, поряд з раціональною організацією сус-пільства, він вірив у могутність освіти. Саме освіта й виховання, за Сен-Сімоном, зможуть забезпечити соціальну рівноправність, знищити експлуатацію й, таким чином, зроблять людину повноцінним суб'єктом суспільства, тобто активною особистістю, яка здатна перетворити світ і власну природу.

Під освітою в найзагальнішому значенні цього слова, на думку філософа, слід розуміти сукупність зусиль, що використовуються для пристосування кожного нового покоління до суспільного устрою, до якого воно покликано з огляду на поступовий рух людства [2]. Термін "пристосувати" явно підкреслює авторитарний характер запропонованої концепції системи освіти. На перший погляд, мислитель не