По-третє, освіта набуває масового характеру. Рівень розвитку суспільного виробництва і сучасних технологій потребують величезної кількості не просто освічених, а висококваліфікованих фахівців. Вже сьогодні в Японії і на Тайвані ставиться питання про необхідність загальної вищої освіти. Як зазначає спеціальний радник Генерального директора ЮНЕСКО, доктор педагогічних наук С.А.Тангян, існує загальна тенденція перетворення вищої освіти на загальну в більш-менш довгостроковій перспективі. Він вважає, що "...практично всі в тій чи іншій формі проходитимуть через систему вищої освіти, але в різні періоди свого життя" [2, с. 8]. Один з наслідків розвитку науки і техніки виявляється в загальній потребі у високому рівні освіченості суспільства. Наука, знання, інформація перетворилися в безпосередню продуктивну силу, у категорію, що має загальноекономічне значення у світовому господарстві.

По-четверте, поряд із масовістю освіти відбуватиметься поглиблення індивідуалізації навчально-виховного процесу. На відміну від сформульованої вище особистісноіндивідуальної його орієнтації тут, за словами дослідника інновацій у світовій педагогіці М.В.Кларіна, мається на увазі "адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості" [3]. Тільки в цьому випадку складаються реальні передумови максимальної мобілізації мотиваційної сфери студента, повного розкриття і максимальної реалізації природних талантів і творчих здібностей кожного індивіда. Одночасно це зніме споконвічну "головну біль" школи про рівень успішності, контроль знань і примушення. Проте, при цьому істотно зросте роль викладача і вихователя, незмірно підвищаться вимоги до його особистості і педагогічної майстерності [4, 5].

По-п'яте, істотно зростають цінність освіти та її значимість як для самого індивіда, так і для суспільних очікувань і норм. Ця цінність, у свою чергу, переходить на якісно новий рівень. Диплом, отримані ступінь або звання, престиж навчального закладу, що дотепер відігравали визначальну роль в оцінці рівня освіти, поступово віддаватимуть першість рівню і якості самих знань випускника і його уміння практично ними користуватися. Іншими словами, самі знання й вміння стають самодостатньою цінністю.

По-шосте, система освіти в самому широкому розумінні повинна орієнтувати учнів не на те, як уникати різких виробничо-технічних і суспільно- політичних чи соціально-економічних змін, і навіть не на те, як до них адаптуватися, а на активне пристосування до перманентної зміни ситуацій і на активну участь у формуванні та здійсненні самих цих змін і перетворень. Справа в тому, що прискорення науково-технічного і соціального прогресу і пов'язані з ним зміни будуть однією з найбільш характерних рис постіндустріальної цивілізації, формування якої сьогодні відбувається.

Нарешті, зміст і технології освіти усе більш наповнятимуться гуманістичним сенсом, а цілі формування особистості фахівця усе більш відповідатимуть необхідності забезпечення гармонії відносин людини з Богом, із природою, з іншими людьми і суспільством у цілому. Саме формування у студентів світоглядних позицій на принципах загальнолюдських цінностей, високої духовності і морально-етичної культури стане не тільки найважливішою компонентою, а й неодмінною умовою їхнього професіоналізму.

Якісні зміни засобів праці, характеру та організації виробництва потребують термінового та глибокого удосконалення традиційних і створення нових, найсучасніших, нестандартних напрямків підготовки фахівців, а також форм, засобів, шляхів і структури одержання загальної і фахової освіти. Принцип неперервності освіти і є сьогодні одним з ефективних напрямків реформування освітньої системи і приведення її у відповідність до вимог часу.

Окреслення загальних вимог суспільства до рівня освіти являє собою проблему, що тривожить сьогодні практично кожну державу у світі. Загально визначено, що інвестування освітніх програм є найбільш доцільним і в економічному аспекті, оскільки надає можливість підготувати фахівців з урахуванням перспективи розвитку науки і техніки. Інвестиції в людський ресурс - у системи освіти та охорони здоров'я, у духовну сферу - є найбільш перспективними і прибутковими.

2. Неперервна освіта як світова тенденція

Підтримка належного рівня кваліфікації, фахової підготовки спеціалістів залежить від багатьох чинників. Серед них - психологічні й технічні особливості шляхів одержання освіти в сучасних умовах. Розвиток нових економічних відносин, жорсткої конкуренції на ринку праці вимагають від навчальних закладів усіх рівнів належного виконання суспільного замовлення у поширенні знань про сучасні наукові досягнення.

Науково-технічна революція відкрила фантастичні можливості для різних форм одержання освіти. Використання і поширення телекомунікаційних, комп'ютерних мереж надають рівні можливості одержання освіти величезній кількості людей, навіть достатньо віддалених територіально. Звичайно, таке твердження є досить умовним, оскільки світове господарство складають держави з різноманітними рівнями економічного, політичного, соціального і культурного розвитку. Індустріально розвинені і політично стабільні країни обумовлюють використання сучасної техніки навіть у побуті і повсякденному житті, в індустрії відпочинку. Країни ж, що розвиваються, мають можливість лише "стикнутися", поверхово ознайомитися з новітніми технологіями. Але це не повинно впливати на організацію і зміст навчання, його структуру, а також на прагнення суспільства в підвищенні рівня розвитку освіти, духовності і культури.

Можливість одержання освіти, певної системи знань з використанням мережних технологій є однією з форм дистанційного навчання. Віртуалізація набуття освіченості стає нагальною потребою майбутнього, але використання комп'ютерних технологій обмежується не тільки економічними можливостями суспільства, а й психологічною підготовкою окремої людини до сприйняття нових технологій, нетрадиційних джерел отримання знань. Психологічним бар'єром може