Інтуїтивно-етичний інтроверт (Єсенін, лірик, Асоль, романтичні капризи).

квадра:

Логіко-інтуїтивний екстраверт (Д. Лондон, Скарлет, підприємець, ніжна заощадженість).

Етико-сенсорний інтроверт (Драйзер, охоронець, Герда, іронічна відданість).

Сенсорно-етичний екстраверт (Цезар, Наполеон, політик, Лоліта, постійність різноманітності).

Інтуїтивно-логічний інтроверт (Бальзак, Критик, міс Марпл, спогади і роздуми).

квадра:

Логіко-сенсорний екстраверт (Штірліц, адміністратор, Мері Попінс, сувора любов).

Етико-інтуїтивний інтроверт (Достояв- ський, гуманіст, Золушка, тихе болото).

Інтуїтивно-етичний екстраверт (Гекслі, порадник, Джулія Ламберт, чаруюча байдужість).

4. Сенсорно-логічний інтроверт (Габен, Майстер, Консуело, постиглий комфорт).

У середині кожної квадри - найвдаліші інтер- типні відношення: дуальні, активаційні, тотожні, дзеркальні [8].

Розуміючи сутність інтертипних відносин, цілком реально спрогнозувати, які книги варто «прописувати» читачам, і в яких стресових ситуаціях. «Дуальні» книги - «універсальні ліки», вони допоможуть у стані стомлення, самотності, психологічного дискомфорту, при відсутності близьких друзів, любові, взаєморозуміння, самоповаги, при почутті «нікому не потрібності». «Активаційні» будуть корисні в разі апатії, відсутності підтримки й схвалення, застою у справах, коли людину гнітить, має стан малозабезпеченого, безробітного чи після хвороби. Такі книги зарядять оптимізмом. «Тотожні» - допоможуть розібратись у собі, пережити критичний вік (як правило, в таких книгах герой - сильна особистість). «Дзеркальні» книги - цілющі при невпевненості в собі, занепокоєнні, зі заниженої самооцінкою. Якщо перефразувати вираз М. Рубакіна «Кожному читачеві його книгу», то мета бібліо- соцоніки «Читачеві кожного соціонічного типу - його книгу» [6].

Як же узнати соціотип студента? Адже в нервовому стані, невірно підібрані книги можуть внести у психіку й розлад - лінивість, загострення хандричного настрою. Небажаними являються в бібліотерпії й ті книги, які потребують розумової напруги, твори з песимістичним змістом, а також твори, в яких йдеться про хвороби й лікування [11]. К. Юнг розподіляв людей, у першу чергу, на екстравертованих й інтровертованих. При психологічно благодійному кліматі, такі індивіди за своєю активністю майже не розрізняються. З підвищенням психологічного дискомфорту, одні - «інтровертуються», що називається «вхо-дять у себе», інші, на тих же умовах «екстра-вертуються» - стають помітно активними [4]. Ось як пропонує відрізняти екстравертів від інтровертів А. Аугустинавічюте за зовнішніми ознаками.

Екстраверти від інтровертів відрізняються не тільки своїми психічними властивостями, але й зовнішнє. Це можна помітити по обличчю й очам. Більш розвиненою половиною обличчя у екстравертів, як правило, є ліва частина і ліве око, в інтроверта - права частина і праве око. Коли спілкуємось з людиною, як правило, увага привертається активним оком, тобто дивимось не стільки на все обличчя, скільки на його активне око. Активна сторона обличчя частіше здається більш вузькою і більш довгою, активне око більшим і начебто більш осмисленим. Обличчя екстравертів більш рухомі і менш сковані, по ним видно, що людина може наказувати й вимагати.

В інтроверта особливим спокоєм відрізняється лоб. Іноді складається враження, що вони спостерігають «третім оком». Цікаво, що найтепліші, як і найхолодніші обличчя в інтровертів. Для екстраверта об' єктом орієнтації у зовнішньому світі являються оточуючі об'єкти й суб'єкти. Інший об'єкт має право бути таким, яким він бажає бути. Якщо він мені заважає, то я змінюю з ним відносини, а не сам об'єкт. Усі екстраверти боляче реагують на різні «перевиховування», змінення суб'єкта проти його волі. Об'єктом орієнтації в зовнішньому світі для інтроверта - є відносини й почуття інших людей. Зосередженість інтроверта - це занурення не в себе, а у відношення оточуючого світу. І якщо екстраверт у деяких ситуаціях починає активно діяти, то інтроверт лиш спостерігає, тому що не хоче і не може порушувати ситуацію. Типовий приклад зі студентського життя: після успішно складеного іспиту, екстраверти майже завжди незадоволені, що не встигли чогось довчити й дочитати. Більшість інтровертів із таким само незадоволенням думають про те, що вони знали, але на іспиті не знадобилось. За допомогою критики за неповороткість, лінивість - інтроверта можна розворушити. Кожна необережна репліка про те, що він перестарався на довгий час відіб' є бажання будь-якої діяльності. Якщо екстраверта піддати критиці за недостатню активність, він стає агресивним, злим і незрозумілим [1].

Важливим у бібліотерапії являється також така риса, як уміння слухати людину. Слухання - це активний вольовий процес, це важлива частина професійної комунікації. Відсутність виразної демонстрації уважного слухання, може бути розцінено як зневага, гордовитість, небажання спілкуватись. А коли слухаєш уважно, неважко з'ясувати характер особистості, зацікавлення, до чого людина прагне. Бібліотекар здатний отримувати й віддавати зворотній зв'язок. Метою зворотного зв'язку є, перш за все, допомога оточуючим. Міжособистісне спілкування зі зворотнім зв'язком, допомагає підвищити його якість, хоч люди і не придають значення зворотному зв'язку, коли комунікація йде успішно. За допомогою спеціального тесту, можемо спробувати оцінити своє вміння слухати [14].

Для великої кількості студентів, існують труднощі в самовираженні. Чим менше в людині впевненості, тим більше він має схильність «ходити навкруги», перш ніж перейти до головного. В такій ситуації допоможе рефлексивне слухання - це процес, суттю якого являється прояснення змісту почутого [16]. В нерефлексивному слуханні важливим прийомом є мінімальна підтримка. Навіть найкоротші фрази, типу: цікаво, добре, звичайно, розумію, будь ласка, ... сприймається як коротка відповідь і стимулюють співрозмов- ника на подальше спілкування. Мінімальна підтримка особливо корисна, коли співрозмовник описує складну проблему й особливо ефективна, коли студентові важко.

Ось ті