На протидію абсолютній системі навчання співу С. О. Миропольський запропонує свої підходи, які полягали в тому, що у початковому навчанні використовується тільки цифірна система, яка підкріплюється наочністю у вигляді сходинок, на яких розташовані цифри-ноти по висоті. Теоретичні основи музики повідомляються поступово і на основі попередньо вивчених простих мелодій. Паралельно з засвоєнням ступенів вводяться письмові й усні диктанти навчання. Особливо важливо, на думку С. О. Миропольського, навчати дітей уявляти певний звук як ступінь ладу.

"Ми стверджуємо на основі багаторічного досвіду, що всю цифірну систему учні початкового училища проходять за три-чотири тижні і вже співають по цифрах-нотах, тоді як за цей час при ознайомленні з лінійними нотами хіба що ледь-ледь доберешся до вияснення понять про ключі" (16; с. 73).

Значний внесок і оригінальні думки щодо теорії вокально-хорового виховання залишив нащадкам П.П.Мироносицький. На запитання, яким чином слід дітей навчати співу, він відповідав наступне: "Так само, як вчимо рідній мові. В процесі навчання рідній мові ми визначаємо два етапи: перший (материнської школи) і другий шкільний" (17; .с. 231). В кожному із зазначених етапів педагог виділяв ще два підетапи. Зокрема, у материнській школі: а) спочатку дитина з колиски вчиться чути у розмові дорослих слова, пов' язані з певними значеннями, і лише потім б) на основі засвоєного починає вимовляти слова, тобто передавати іншим свої думки. Шкільний етап також має два підетапи: а) дитина спочатку вчиться розпізнавати та сприймати написані на дошці знайомі їй по слуху слова, а потім б) робить спроби сама письмово відобразити слова та думки. Зрозуміло, що процеси, означені літерою "б", не можуть йти перед процесами, означеними літерою "а".

Всі ці основні етапи навчання дитини рідної мови мають застосовуватися і у процесі навчання співу. Тобто "навчаючись співу, діти мають пройти спочатку перший етап, а) слухати доступні їм, зрозумілі, й головне, цікаві пісні у виконанні вчителя, і б) наслідувально відтворювати їх своїм голосом, співати. Спочатку слухай, наслухайся і лише потім співай (17; с. 232).

П.П.Мироносицький також був гарячим прихильником цифрової системи і вважав її кроком уперед, до сприйняття і усвідомлення тяжіння та взаємовпливу між звуками гами. Слід зазначити , що саме П. Мироносицький привернув увагу педагогів до зорового сприйняття і окреслив основні завдання навчання співу по нотах (або "зоровому" співу), які полягали у тому, щоб розвинути в учнів здібності "чути очима", тобто при погляді на нотні знаки в дитячій свідомості повинні виникати звукові уявлення, які потім можна відтворити голосовим апаратом. Такий процес і повинен лежати в основі справжнього співу по нотах. П.П. Мироносицький був прихильником ладо-ступеневої системи, яка, на його думку, мала стати основою масового музичного виховання. Він стверджує, що абсолютна висота звука для людини не відіграє ніякої суттєвої ролі, оскільки для кожної людини "музичні звуки стають фактом, який підлягає вивченню, запам'ятовуванню і символічному позначенню лише завдяки тому, що вони виникають у нашій свідомості як ступені гами і оцінюються нами не окремо, а у взаємовідносинах (18; с. 104).

Щоб допомогти дитині засвоїти характерні ефекти, властиві кожному ступеню звукоряду, П. Мироносицький виявив їх характерні особливості, як полягали в наступному.

Він кваліфікує ступені так:

Тоніка (до) - твердий, тривкий, закінчений ступінь.

Домінанта (соль) - яскравий, бадьорий.

Медіанта (мі) - ступінь спокою (дорівнює до

і соль).

Другий ступінь (ре) - неспокійний, збуджений, стрімкий.

Шостий ступінь (ля) - сумний, тужливий.

Четвертий ступінь (фа) - важкий, тяжіє вниз до мі.

"Така характеристика, з точки зору Мироносицького, діє на емоційні почуття

Додаємо верхнє до і нижнє соль, ввідні звуки "ц" і "р" (сі та ре), а потім великі тризвуки соль - ці - ре і фа - ля - до. Так поступово охоплюємо весь діапозон дитячого голосу". (В. Ковалів. Методика музичного виховання на релятивній основі. -К.: Музична Україна . - 1973 (12; с. 28).

У методичних розробках, роблячи акцент на початковому етапі навчання співу на використання буквеної системи П. Мироносицький наголошує, що перехід до лінійної системи повинен здійснюватись тільки після того, як учні добре засвоять за допомогою буквеної найголовніші фактории музики, а саме: розмір, звукоряд, модуляцію, мінорний лад.

людини свідоміше, ніж механічне заучування інтервальних проміжків абсолютної звуковисотності. Тому метод засвоєння ступенів ладу і їх співвідношень є правильнішим і цілеспрямованішим, готує основу для свідомого сприйняття гармонічних сполучень і гармонії в цілому" (12; с. 149).

Слід зазначити, що у своїй роботі П. П. Мироносицький активно впроваджував так звану систему рухомого До, сутність якої полягала в тому, що перший ступінь будь-якої тональності означався до. Це давало можливість, працюючи у зручній для голосу тональності, розвивати почуття тяжіння звуків, не обмежуючи дітей додатковими теоретичними знаннями, тобто співаючий у будь-якій тональності уявляв собі тонічний тризвук як до-мажорний. Крім того,

На жаль, як цифірна, так і буквена системи не змогли повністю утвердитись в народній музичній освіті України.