М.О. Рубакін зазначав, що читачів взагалі не існує, є тільки окремі читачі, окремі особистості з певними якостями. Суть питання не у книзі й читачеві, а у їх взаємній відповідності. Звісно, в людях багато спільного, але є й розбіжності, тому одна й та ж книга може діяти по-різному на двох різних людей. Читачу треба допомагати так, щоб саме він, з його силами, особливостями розуму, поняттями, почуттями, волею, зацікавленістю, зміг би досягти своєї мети і своїми силами з'ясував і визначив сенс свого життя. Між читачем і книгою, яка йому більше за інші подобається, завжди існує якась схожість, навіть спорідненість. Не всяка цікава книга подобається всім. Навіть визначні письменники не завжди подобались визначним письменникам. Наприклад, Л. Толстой ніколи не був у захваті від Шекспіра. Але в кожного читача є такі автори, які впливають на нього більше, ніж інші. На читача сильніше за все діють ті якості автора, які є в наявності і в самого читача. Французький літературовед Е. Геннекен дав таке формулювання: "На читача справляє найбільше враження та книга, психічні якості автора якої аналогічні психічним якостям даного читача". Таким чином, ще в 80-ті роки XIX ст. знавці книжної справи й педагогіки доводили, що за основу необхідно брати вивчення психологічних і соціологічних типів, по-перше - самих читачів, по-друге - книг. Треба дати читачеві будь-якого типу знайти книгу того ж типу. Так, читач конкретного типу мислення, що вивчає книгу, яка викладена абстрактно, витрачає масу зайвих сил на її вивчення й засвоєння. І навпаки, читач емоційного типу буде просто засипати над книгою сухою, написаною без настрою. Самий простий засіб знайти цікаву книгу - "копання в книгах", аж поки читач не наткнеться на ту книгу, яка відповідає психотипу даного читача. Але те, що робиться навпомацки, повинно бути поставлено на наукову основу. М.О. Рубакін свого часу сказав: "Кожному читачеві - його книгу!" Цей вираз логічно асоціюється з бібліотерапією. Конкретного читача може позбавити від стресу далеко не кожна книга, а призначена саме цій людині. Таким чином, диференційний підхід до читача є звичайним для бібліотерапії, і в цьому вона тісно стикається з бібліопсихологією. Бібліотерапія, будучи складовою частиною бібліопсихології, повинна будуватись з урахуванням аналізу типів особистості. Класифікація, наведена в бібліопсихологічному вченні Рубакіна, стала класичною, він поділив їх на такі типи:

Індуктивні (ті, що мислять фактично).

Дедуктивні (від спільних передумов).

Схильні до конкретного мислення.

Схильні до абстрактного мислення.

Завдяки такій науці, як соціоніка, ми маємо

сучасну типологію, по якій можна диференціювати і читачів, і книги. Соціоніка була розроблена литовською дослідницею А. Аугустинавічюте в 1978 р. на базі типології К.Г. Юнга. За Юнгом 4 основні психологічні функції: мислення, почуття, інтуїція, відчуття, у сполученні з двома загальними типами - інтровертним і екстравертним, дають 8 психологічних типів. Аугустинавічюте вдосконалила юнгівську типологію, відкривши закон дуальності (співвідношення повної психічної доповненості людей). Для нас цікаво те, що Аугустинавічюте співвідносить соціоніку і читання. При читанні книг, написаних рукою доповнюючого дуала, відпочивають. Письменники і художники з ідентичними типами сприймаються читачем і глядачем як люди з тонким інтелектом, здатні проникнути в саму суть. Якщо художні твори, написані автором повно протилежного читачу типу, то на їх змісті дуже важко сконцентрувати увагу, а наукові - зовсім не зрозумілі. Як правило, улюблені книги - це книги письменників-дуалів. Аугустинавічюте дає немало прикладів типів письменників і персонажів. Якщо у читача є улюблені книги, то можна виявити його соціотип. Уточнюючи юнгівську термінологію, вона "мислення" замінила на "логіку", "почуття" - на "етику", "відчуття" - на "сенсорику", "інтуїцію" залишила без змін. 16 типів розподілила на квадри - групи найбільшого сполучення типів. Ідея залучення досягнень соціоніки до бібліотечного життя була вперше запропонована В. Грачовим, який розглядав концепцію Аугустинавічюте з точки зору бібліотечних взаємовідносин [6]. Ретельно проаналізувавши психотипи і порівнявши їх із персонажами та особистостями, маємо таку картину:

квадра:

Інтуїтивно-логічний екстраверт (Дон Кіхот, Аліса, пошукач, безкінцеве очікування)

Сенсорно-етичний інтроверт (Дюма, Душечка, посередник, лінива пристрасть)

Етико-сенсорний екстраверт (Гюго, Таїс, агресивна доброчесність, ентузіаст)

Логіко-інтуїтивний інтроверт (Робесп'єр, Декарт, аналітик, Віра Павлівна, абстрактна справедливість)

квадра:

Етико-інтуїтивний екстраверт (Гамлет, наставник, Маргарита, чарівний кошмар)

Логіко-сенсорний інтроверт (Горький, інспектор, Мальвіна, правила вірності)

Сенсорно-логічний екстраверт (Жуков, Македонський, Васса, маршал, експансія пристрасті)

Інтуїтивно-етичний інтроверт (Єсенін,

лірик, Асоль, романтичні капризи)

квадра:

Логіко-інтуїтивний екстраверт (Д. Лондон, Скарлет, підприємець, ніжна заощадженість)

Етико-сенсорний інтроверт (Драйзер, охоронець, Герда, іронічна відданість)

Сенсорно-етичний екстраверт (Цезар, Наполеон, політик, Лоліта, постійність різноманітності)

Інтуїтивно-логічний інтроверт (Бальзак, Критик, міс Марпл, спогади і роздуми)

квадра:

Логіко-сенсорний екстраверт (Штірліц, адміністратор, Мері Попінс, сувора любов)

Етико-інтуїтивний інтроверт (Достоєв- ський, гуманіст, Попелюшка, тихе болото)

Інтуїтивно-етичний екстраверт (Гекслі, порадник, Джулія Ламберт, чаруюча байдужість)

Сенсорно-логічний інтроверт (Габен, Майстер, Консуелло, постиглий комфорт)

В середині кожної квадри - найвдаліші інтертипні відношення: дуальні, активаційні, тотожні, дзеркальні.

Розуміючи сутність інтертипних відносин, цілком реально спрогнозувати, які книги варто "прописувати" читачам і в яких стресових ситуаціях. "Дуальні" книги - "універсальні ліки", вони допоможуть у стані стомлення, самотності, психологічного дискомфорту, за відсутності близьких друзів, любові, взаєморозуміння, самоповаги, при почутті "непотрібності". "Акти-ваційні" - будуть корисні в разі апатії, відсутності підтримки й схвалення, застою у справах, коли людину гнітить, у стані малозабезпеченості, безробіття чи після хвороби. Такі книги зарядять оптимізмом. "Тотожні" - допоможуть розібратися в