Під виховною системою закладу освіти розуміють внутрішню інтегровану єдність різного роду змісту навчання, організаційних форм, дій і виховних прийомів, що застосовуються і розвиваються в цьому навчальному закладі, взаємо-зумовлені і забезпечують досягнення поставленої мети - передання визначеної системи знань, умінь, цінностей.

За В. Караковським, до неї належать такі компоненти: цільова настанова, мета виховання, основні напрями виховної роботи, її організаційні форми, управління, взаємодія з навколишнім середовищем [9, с. 10].

Дослідження педагогічних систем, зокрема системи виховної роботи, потребує створення теоретичної моделі. В. Афанасьев вважає, що моделювання є відтворенням складної системи за допомогою простішої [10, с. 71]. Модель, на думку Р. Акоффа і Ф. Емері, має відтворювати ті структурні та функціональні властивості реальності, які існують і є істотними для реального об'єкта, що вивчається [11, с. 117-121].

Під моделюванням у педагогіці розуміють матеріальну й уявну (мисленнєву) імітацію реальної педагогічної системи за допомогою створення спеціальних аналогів (моделей), у яких відтворюються принципи організації і функціонування цієї системи.

У дослідженні Н. Ничкало висвітлені можливості теоретичного моделювання в системі виховної роботи у професійному закладі освіти. Наголошується, що під час моделювання системи виховної роботи у цілому чи окремих її напрямах слід виходити з того, що вона (система) складається на основі єдності цілей, завдань, різноманітних видів діяльності, організаційних форм, єдності критеріїв, нормальності функціонування як системи в цілому, так і окремих її підсистем. Підсистема є компонентом іншої системи більш високого рівня, у зв'язку з чим у визначенні її цілей слід пе-редусім враховувати цілі, які ставлять перед собою системи більш високого рівня [12, с. 12-13].

Аналіз наукової літератури показав, що проблема систематизації виховної роботи у вищих навчальних закладах і, зокрема, у вищих аграрних навчальних закладах не розкрита.

Отже, наше дослідження спрямовувалося на визначення специфічних та загальних організаційно-педагогічних умов ефективності виховної роботи у вищих аграрних навчальних закладах (розробці моделі системи виховної роботи: змістової та функціонально- процесуальної підсистеми, а також студентського самоврядування та педагогічного забезпечення вищих аграрних навчальних закладів.

Сучасна аграрна наука і практика, впровадження елементів ринкового господарського механізму вимагають нових підходів до підготовки с/г кадрів з високим рівнем професіоналізму і вмінням працювати в нових економічних умовах. Від компетентності, творчої активності молодих спеціалістів залежить сьогодні вирішення багатьох завдань, що стоять перед економікою України [13, с. 2].

Аксіомою є те, що система освіти покликана готувати підростаюче покоління до активної діяльності в нових соціально-економічних, інформаційно-технологічних умовах. Її гнучке оновлення, науково обгрунтоване реформування за умов на-лежного теоретико-методологічного, психолого-педагогічного, методичного, кадрового, мате-ріально-технічного забезпечення - одна з важливих функцій державної політики в цій галузі [12, с. 13].

Нові соціально-політичні умови, ринкова економіка ставлять принципово нові вимоги до спеціалістів, такі як: раціоналізм; наявність належного рівня професіоналізму; активність, діловитість, мобільність; почуття

відповідальності, уміння працювати; швидко орієнтуватися у ситуації, приймати правильне рішення; повага до праці, потреба постійно підвищувати особистий рівень знань; висока культура управління і ділового спілкування.

Українська національна система освіти, формуючи сучасного спеціаліста ставить перед вищими аграрними навчальними закладами завдання підготувати професіонала високого рівня з розвиненим почуттям громадянськості, поваги і гордості за власну державу.

Виконуючи Закон України "Про вищу освіту", заходи з реалізації Національної доктрини розвитку освіти, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.02 № 1223 та враховуючи необхідність удосконалення управління освітою, потребу в інтеграції з міжнародним освітянським середовищем і приєднання України до Болонського процесу, у галузі проводиться цілеспрямована робота щодо реформування мережі аграрних навчальних закладів, одним із шляхів якого є поступове скорочення кількості малочисельних і вузькопрофільних вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації, реорганізація і укрупнення вищих навчальних закладів, підвищення їх статусу тощо [14, с. 18].

Принциповим визначено курс на формування регіональних галузевих

університетських центрів. Нині створено п'ять таких центрів на базі Кримського, Вінницького і Сумського агроуніверситетів, до складу яких увійшли профільні аграрні коледжі, технікуми області та їх струк-турні підрозділи з окремими знаками прав юридичної особи. Аналогічні центри формуються в Луганській, Полтавській Хмельницькій та деяких інших областях. У подальшому цей процес передбачається

продовжити після узагальнення набутого досвіду з цього напрямку.

Така інтеграція, побудована за територіально-галузевим принципом, дозволяє спільно використовувати наявну навчально- матеріальну базу, розширювати залучення професорсько-викла-дацького складу на різних рівнях підготовки кадрів, краще забезпечувати ступеневу систему освіти і здійснювати післядипломне навчання, зменшувати навантаження на державний бюджет шляхом скорочення терміну навчання для ви-пускників, технікумів і коледжів, наближення навчання для місць проживання бажаючих вчитися, динамічно реагувати на демографічну ситуацію на регіональному рівні тощо.

Регіональні університетські центри мають інтегрувати в собі п'ять основних складових освіти: освітня та виховна діяльність; науково- дослідницька діяльність; упровадження завершених наукових розробок; післядипломна освіта; міжнародна діяльність, у тому числі визнання дипломів про освіту.

Підготовка кваліфікованих кадрів фахівців- аграрників визначальною мірою залежить від викладачів вищих аграрних навчальних закладів та якості їх педагогічної діяльності.

Під педагогічною діяльністю викладача- аграрника необхідно розуміти його професійну діяльність, яка в цілому спрямована на якісну підготовку (навчання і виховання) фахівців для агропромислового комплексу й зумовлюється рівнем фахових, психолого-педагогічних знань і вмінь, професійно значущими особистісними якостями, здібностями, психолого-фізичними можливостями викладача.

Але, на жаль, викладачі професійно орієнтованого та спеціального циклу дисциплін, навчаючись в аспірантурі не