що на Міжнародній конференції з народонаселення і розвитку (1994 р., Каїр) було задекларовано обов' язком урядів країн світу зменшити використання аборту як методу регуляції народжуваності шляхом покращення надання послуг з планування сім'ї. Було визнано, що контрацепція, як профілактика небажаної вагітності, є гарною альтернативою абортам. Оскільки контрацепція покликана попереджувати аборти, а не пологи, існують дані про ефективність переходу від абортів до контрацептивів: у деяких країнах із низькою народжуваністю запровадження практик контрацепції на противагу абортам дійсно не позначилося на загальному рівні народжуваності. Такий досвід є реальним доказом того, що боротьба зі штучним перериванням вагітності не націлена на збільшення показника народжуваності. Але, незважаючи на таку очевидну перевагу контрацепції над штучним перериванням вагітності, аборт є головною причиною смерті в Європі. У 2008 р. в країнах Старого Континенту вбито 2 863 649 ненароджених дітей [3]. Якби вони змогли народитися, європейські країни розв' язали б проблему демографічного спаду. Це дані найновішого рапорту «Аборт в Європі і Іспанії», представленого в Брюсселі Іспанським Інститутом Сімейної Політики.
У рапорті багато уваги приділяється 27 країнам Європейського Союзу. Зокрема, зазначається, що кожна п' ята зачата дитина вмирає в результаті аборту, і кожен сьомий аборт роблять дівчата віком менше 20 років. Лише в Ірландії і на Мальті аборт заборонений. У 14 країнах європейської співдружності він допустимий за виняткових обставин, а в 11-ти виконується за бажанням самої вагітної. Країнами Союзу, в яких зафіксовано за останніх 15 років найбільше випадків переривання вагітності, є Великобританія, Франція, Румунія і Італія. Рекордсменом із кількості вбивств ненароджених є Іспанія, де в останній декаді кількість абортів зросла на 115 відсотків.
У сусідній нам Польщі, в першу чергу завдяки католицькій Церкві, дозволено робити аборт лише тоді, коли вагітність виникла внаслідок зґвалтування, або на це є серйозні медичні показання. Покарання передбачене тільки для людини, котра безпосередньо робить аборт, - від двох до п' яти років в' язниці. Для самих жінок здійснення аборту не є злочином.
На думку комітету з охорони здоров' я Організації Об'єднаних Націй, заборона на аборти в Польщі не виправдана, оскільки приводить до зростання числа «кримінальних» абортів, а відтак - до збільшення ризику виникнення ускладнень і навіть прямої загрози життю жінок.
Польські жінки легко виходять з даної ситуації, прибуваючи для проведення аборту в Україну. За словами очевидців, у Польщі навіть є фірми, які, маючи вже налагоджені зв'язки з українськими лікарняними закладами, формують групи «потребуючих» аборту і возять польських жінок в Україну організовано автобусами. Тобто приклад Польщі демонструє нам той факт, що заборона штучного переривання вагітності на законодавчому рівні не є дієвим методом профілактичної роботи. Проблема абортів вимагає від нас дещо іншого підходу, який має базуватися на реалізації соціально-педагогічних умов у профілактиці даного негативного явища.
Показовим є досвід реалізації соціально- педагогічної профілактики штучного переривання вагітності у таких двох розвинених країнах, як США та Велика Британія. У США, наприклад, ставлення до абортів завжди привертає увагу політиків. Сучасний Президент США Барак Обама підписав указ, що анулює дію аналогічного документа Джорджа Буша, відповідно до якого накладалася заборона на надання Вашингтоном держдопомоги тим іноземним організаціям, які або практикують, або виступають за підтримку абортів. Таким чином, процес перегляду рішень, прийнятих попереднім урядом, набирає оберти, що зніме обмеження на урядове фінансування медичних організацій, де проводяться аборти.
Як зазначають сучасні американські дослідники для того щоб боротися з абортами слід розуміти механізм звернення жінок до даного виду операції. Адже жінка може прийняти рішення про вчинення штучного переривання вагітності у таких двох основних випадках: коли існують проблеми зі здоров'ям у жінки чи плоду; коли вагітність є незапланованою, і відповідно дитина - небажаною. Стає зрозуміло, що профілактична робота має бути направлена саме усунення другої причини. Так у США існує ціла низка альтернатив аборту, до яких можна віднести: центри допомоги жінкам, усиновлення, контрацепція та інші [7, c. 284]. Коротко зупинимося на кожній із зазначених альтернатив.
Загалом у США існує близько 4 тисяч центрів допомоги жінкам, діяльність яких направлена на надання моральної, юридичної, медичної та інших видів допомоги вагітним юним дівчатам; надається місце проживання для вагітних до тих пір, поки вони не зможуть жити самостійно; підтримка жінки після народження дитини. Головне завдання таких організацій полягає в тому, щоб дати зрозуміти жінці, яка опинилась в критичній ситуації, що вона не залишилась наодинці зі своєю проблемою. Як правило, це релігійні та громадські організації, які підтримують право ненародженої дитини на життя, проте існує низка державних організацій, діяльність яких направлена на профілактику штучного переривання вагітності серед молодіжного середовища. Основними методами такої роботи виступає соціальна реклама, реалізація профілактичних програм в школах та ін.
Наступною альтернативою штучного переривання вагітності виступає усиновлення. Американські дослідники висловлюють думку про те, що усиновлення - це процес врятування дитини, адже краще віддати дитину на виховання до чужої сім' ї, ніж перервати її життя. Загалом кількість усиновлених дітей у США складає близько 50 тисяч щороку, порівняно з 1,5 мільйонами вбитих унаслідок штучного переривання вагітності [7, c. 288].
Найбільш вдалою альтернативою штучного переривання вагітності є контрацепція, адже сама відсутність вагітності не ставить під загрозу