Стосовно професійно орієнтованих проектів слід зазначити, що ми не стали б відносити його до ігрових форм навчання, хоча магістранти і виконують на певних етапах роль викладача.

Ми вважаємо, що реалізація принципу комунікативності в процесі створення магістрантами професійно орієнтованих проектів відбувається завдяки: а) створенню професійно орієнтованих ситуацій; б) вибору особистісно- значущих тем професійно-орієнтованих проектів; в) комунікативності завдань проектів; г) виконанню різних ролей (наприклад викладача, студента початкового етапу).

У свою чергу соціокультурний підхід передбачає навчання спілкування в контексті діалогу культур (ДК), формування суб'єктів ДК, здатних виступати в ролі представників іншої культури. Крім того, для майбутніх викладачів іноземних мов є конче необхідним володіти "не тільки чужою мовою і культурою, але й соціокультурними стратегіями участі в міжкультурному спілкуванні та прийомами подолання соціокультурних непорозумінь і "пасток", адже для спеціалістів важливо володіти методикою моделювання й організації міжкультурного діалогу на занятті та технологією навчання ДК" [1, с. 14]. Однак цей підхід може бути ефективним лише у тому випадку, коли він здійснюється з урахуванням таких принципів, як принципи дидактичної культуровідповідності, принцип ДК і цивілізацій, принцип домінування проблемних

культурознавчих завдань [12, с. 21-23].

Для підготовки магістрантів до міжкультурного спілкування під час розробки ними професійно орієнтованих проектів з принципів соціокультурного підходу нами було обрано принцип домінування проблемних культурознавчих завдань. Цей принцип був введений у сучасну науку В.В. Сафоновою [12, с. 21-22] і, за її визначенням, передбачає: 1) наявність проблемних завдань зі збору, систематизації, узагальнення та інтерпретації культурознавчої інформації; 2) наявність проблемних завдань для формування та поглиблення уявлень про загальнопланетарні та національно/етнічно -специфічні риси

співвиучуваних культур; 3) створення умов:

для оволодіння стратегіями соціокультурного пошуку в абсолютно незнайко- мому культурному середовищі та адаптації до нього;

для переносу позитивного досвіду вивчення культурних спільнот у нових культурно-мовних ситуаціях;

для взаємозумовленого розвитку рівня комунікативної освіченості та культурознавчого збагачення світогляду тих, хто навчається;

4) наявність системи проблемних завдань для навчання орієнтування в співвиучуваних типах культур і цивілізацій та співвідносних з ними комунікативних норм; 5) наявність системи проблемних завдань для навчання засобів виходу з соціокультурних та/або комунікативних пасток, що виникають в ситуаціях міжкультурного спілкування.

Вибір принципу домінування проблемних культурознавчих завдань зумовлений також метою професійно орієнтованої мовної підготовки майбутніх викладачів: спрямованість навчання на розвиток ІКК магістрантів. Так, однією зі складових ІКК є соціокультурна компетенція (мовні та країнознавчі соціокуль- турні знання, практичні та міжкультурні соціокультурні вміння), що тісно пов'язана з мовленнєвою компетенцією, орієнтація на вдосконалення якої задекларована у меті. Отже, вдосконалення МК магістрантів є неможливим без одночасної роботи над розвитком їхньої соціокультурної компетенції. Це робить культурознавчі завдання невід'ємною частиною навчального процесу.

Організація навчання дорослих має здійснюватися відповідно до дидактичного принципу проблемності, і створенню проектів магістранти навчаються, опрацьовуючи проблемні завдання. Тобто, щоб розв'язати складну проблему, розв'язанню якої присвячено проект, треба спочатку навчитися вирішувати проблеми меншого обсягу.

Ми вважаємо, що виходячи з принципу домінування проблемних культурознавчих завдань при підготовці магістрантів до створення професійно орієнтованих проектів на основі німецькомовних текстів слід звертати увагу на: а) ступінь достовірності та неупередженості інформаційного наповнення текстів; б) рівень когнітивної, мовної, мовленнєвої та соціокультурної складності текстів та завдань (виходячи з вікових психологічних характеристик магістрантів, а також їх білінгвального, бікультурного, полікультурного розвитку); в) методичну прийнятність та ефективність проектних завдань для підготовки магістрантів до ролі суб'єкта діалогу культур.

Зважаючи на те, що для підготовки магістрантів до міжкультурного професійного спілкування ми пропонуємо застосовувати проектну методику, ми повинні дослідити також принципи саме проектної методики.

Так, на думку В.В. Тітової [15, с. 42], проектна методика базується на принципах методу активізації можливостей особистості та колективу і змістово орієнтованого навчання. В її рамках широко використовуються такі прийоми навчання, які сприяють концентрації навчальної діяльності навколо особи, яка навчається, причому студент має можливість працювати автономно і самостійно, або сумісно/колективно в автентичних для його майбутньої діяльності умовах з автентичними матеріалами.

І.О. Зимня у своїй роботі [2] вказує, що в основі проектної методики навчання іноземних мов лежать такі принципи: а) проблемність комунікативних завдань і проектних робіт;

б) варіативність (різноманітність видів роботи, текстового матеріалу, тематики роботи);

в) циклічність або повторюваність завдань, що передбачається на кожному новому етапі роботи; д) вчення із задоволенням; е) его-фактор - або фактор самореалізації власного "я" через виконання особистісно-значущих завдань; ж) когнітивне засвоєння мовних аспектів, особливо граматики.

Розглядаючи принципи методу проектів, але застосовуючи його в курсі МВІМ, Т.Ю. Тамбовкіна виділяє: "1) зв'язок ідеї проекта з реальним життям; 2) інтерес до виконання проекту з боку усіх його учасників; 3) провідну роль консультативно-координуючої функції викладача; 4) самоорганізацію і відповідальність учасників проекту; 5) спрямованість на створення конкретного продукту; 6) монопредметний та міжпредметний характер проектів; 7) часову та структурну завершеність проекту" [14, с. 64].

З викладеного вище ми можемо зробити висновок про необхідність виділення принципу мовленнєво-розумової активності та самостійності магістрантів. Так, ці дві ознаки є іманентними та конститутивними характеристик- ками проектної роботи взагалі, але, попри настання зрілості особистості, магістранти є несамостійними