УДК 371.134:63(4)

Заскалєта С.Г., Миколаївський державний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ для АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ

ЄВРОПИ

У статті розглядається досвід країн Західної Європи як членів Європейського освітнього простору щодо розвитку системи професійної підготовки фахівців для аграрної галузі. Автор аналізує складові аграрної освітньої системи Німеччини та Франції.

The article deals with the experience of the countries of Western Europe as member of European educational area in the sphere of professional training for agrarian branch of economics. The author analyzes the structure of agrarian educational system of Germany and France. Упродовж XX століття поступово зросли вимоги ринку праці до рівня підготовки професійно кваліфікованих кадрів. Постійне скорочення ринку малокваліфікованої робочої сили, поява на виробництві комп'ютерів, сучасних знарядь праці, модернізація виробництва зумовили зростання вимог до професійної освіти і науково-технологічної компетентності та до тих, хто знаходить своє робоче місце в аграрній галузі.

Розвиток системи професійної підготовки фахівців у країнах Західної Європи в другій половині XX століття характеризується реформуванням системи професійної підготовки фахівців, зокрема аграрної галузі. Для кардинального оновлення системи професійної підготовки, перетворення її на найдоступніший шлях отримання професії необхідно було переглянути філософсько-ціннісні джерела освіти і визначити пріоритетні напрями реформування та розвитку системи професійної підготовки фахівців. За основу її було взято фундаментальність, гуманізацію, системність і дієвість виховного процесу, а також гуманітаризацію, індивідуалізацію, інноваційний характер освіти, міжнародну інтеграцію у сфері життя [8]. Правове регулювання освітнього простору країн Західної Європи має свою історію.

З метою захисту прав людини, в тому числі на освіту, була прийнята Конвенція про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.). В цьому документі констатується обов'язок держави забезпечувати права батьків на навчання дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань.

Міжнародні стандарти правового регулювання технічної та професійної освіти встановлено ЮНЕСКО в Конвенції про технічну та професійну освіту (Париж, 10 листопада 1989 p.). Конвенція стосується усіх форм і рівнів технічної та професійної освіти, яка здійснюється у навчальних закладах, в рамках навчальних програм. 21 грудня 1979 р. була прийнята Конвенція про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту та наукових ступенів у державах регіону Європи [15].

Науковці країн Західної Європи давно і активно займаються вивченням проблеми професійної підготовки фахівців, про що свідчить велика кількість видань. Це, передусім, видання довідково-енциклопедичного характеру, а саме: "Міжнародний довідник освітніх систем" (Holmes B.(ed.), International Handbook of Educational Systems. - Wiley, 1983), Міжнародна енциклопедія освіти (Husen T. and Postlethwaite T. (eds.). The International Encyclopedia of Education. - N.Y., 1985), Світова освітня енциклопедія (Kurian G. (ed.). World Educational Encyclopedia. - N.Y., 1988; - Vols. 1-3).

Питанням професійної підготовки фахівців у країнах Західної Європи приділяли увагу також вітчизняні автори. В 70-ті роки XX століття видані монографії З.А. Малькової, Б.В. Вуль- фсона. Дослідники в своїх роботах розглядають системи вищої школи США, Великобританії, ФРН, Франції, програми спеціалістів у вузах, надаються дані про організацію навчального процесу.

У 80-ті роки опубліковані праці С.А. Головко, І.Б. Марцинковського, присвячені системному аналізу університетської освіти Великої Британії, Франції, ФРН.

У 90-ті роки вивчаються проблеми вищої педагогічної освіти за рубежем (Л.П. Пуховська), підготовка фахівців для педагогічної роботи в Англії (А.В. Парінов, О.Ю. Леонтьева), Німеччині (Т.І. Вакуленко), Фінляндії (Г.А. Ніколаєва), розвиток системи університетської педагогічної освіти та її тенденції за рубежем у 70-90-ті pp. XX століття аналізує О.В. Глузман [2].

Проблемі компетентності фахівця присвятили свої дослідження європейські, російські та вітчизняні дослідники: Н.В. Баловсяк, І.О. Зимня, І.А. Зязюн, О. Овчарук, Дж. Равен, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва, А.В. Хуторський, І.Є. Єрмаков, І.П. Ящук та інші.

Найбільш детальний порівняльний аналіз професійної підготовки фахівців у країнах Західної Європи було здійснено рядом науковців, а саме: Н.В. Абашкіною, А.И. Капською, Н.Г. Ничкало, О.П. Пічкар.

Ничкало Н.Г. розглядає світові тенденції розвитку неперервної професійної освіти як педагогічної категорії [9]. Проблему професійного навчання вчений розглядає з позиції "розвитку якості робочої сили як ключового чинника розвитку людських ресурсів ... Динаміка змін на ринку праці впливає на розвиток системи професійної освіти, на її модернізацію і, відповідно, на якість підготовки виробничого персоналу" [9, c. 25]. Проблемі розвитку неперервної професійної освіти присвячена робота Солдатенка М.М. [11]. Ґрунтовний аналіз різних видів та систем професійної підготовки вчителів у вищих навчальних закладах Західної Європи робить Шульга Н.В. [12]. Питанню професіоналізації світової освіти присвячені роботи Корсак К.В., Ляшенко Л.М. [5; 6], у тому числі реформуванню професійної освіти у Фінляндії [4].

Доведені переваги законодавчо-демократичної моделі системи професійно-технічної підготовки фахівців, а також визначені причини перетворення їх у частину сектора вищої освіти. Внаслідок освітніх змін з використанням зарубіжного досвіду, експериментів по модернізації навчальних планів, нових методик стало можливим перетворення професійної базової освіти в систему якісної підготовки спеціалістів у новостворених політехнічних вузах.

Аналіз зарубіжного досвіду процесу професійної підготовки в країнах Німеччини, Великобританії робить у своєму дослідженні Гончар Л.К. [3]. Зарубіжний досвід управління сільськогосподарськими навчальними закладами висвітлював у своїй монографії В.В. Мельниченко [7]. Автор пропонує використовувати цікавий досвід Франції в розробці теоретичних та практичних засад здійснення професійної орієнтації. В монографії приділено увагу також основній (дуальній) формі професійної підготовки в